Страшна війна без жалю забирає найкращих синів, закарбовуючи їхні імена у наших серцях. Небесне військо відважних оборонців української землі поповнилося знову: загинув житель села Ільківці Денис Васильович Блонський. Знову Теофіпольська громада у глибокій скорботі, з щемом у серці, бо відійшов у вічність мужній воїн, життєрадісний, добрий, щирий, світлий, порядний, вірний син та чоловік, найкращий тато. У квітні йому мало виповнитися лише 30 років…
Таке коротке життя. Хоч встигнув Денис зробити вже немало, але ж і так мало! Бо ж все лише починалося, було багато планів та мрій. Жив хлопець зі своєю родиною у Полонному, а як працював у Вінниці, познайомився з Марійкою Клименчук з Ільковець. Навчалася дівчина у Вінницькому педагогічному коледжі. Одружилися, жили в Ільківцях, народився синочок Даня. Раділи онучку та щастю донечки її батьки Оксана та Роман. Денис їздив на заробітки, треба ж було заробляти на свою молоду сім’ю. Мріяли придбати своє житло.
Та все перекреслила проклята війна. Денис був мобілізований з Полонного, бо там перебував на військовому обліку. Після навчального центру рік воював на нулі на Донеччині, був кулеметником 2-ого стрілецького батальйону однієї військової частини. Мужньо та відважно боронив нашу державу, був відданий службовому обов’язку й Україні, неодноразово виявляв стійкість під час виконання бойових завдань.
Ще 18 лютого телефонував дружині. Та наступного дня, 19 лютого, загинув біля села Миколаївка Бахмутського району Донецької області. Забрали його молоде життя кровожерливі загарбники, бо прийшли вони знищити Україну та українців. Ніколи не буде їм прощення, ніколи.
26 лютого, у понеділок, траурний кортеж з тілом загиблого Героя через Базалію та Теофіполь прибув в Ільківці до будинку Клименчуків. Помолитися за Дениса, попрощатися та віддати шану воїну прийшли жителі Ільковець та навколишнх сіл. Усіх зібрало тут спільне горе. Участь у прощанні взяли секретар Теофіпольської селищної ради Роман Непотас та начальник 8-ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Василь Кубін. Заупокійну літію відслужив священник храму Іоанна Богослова Православної Церкви України отець В’ячеслав.
Прощальні слова промовив Василь Кубін, півчі заспівали пісні «Заплакало небо» та «Хвилинку, хвилинку». Сльози, пекучий біль, розпука… Гірко-гірко заплакав восьмирічний Даня, першокласник Воронівецького ліцею, навіки прощаючись з татом.
А далі загиблий боєць Денис Блонський повернувся у рідне Полонне. Тут у давньому католицькому костелі за ним відслужили чин похорону та поховали на місцевому цвинтарі з усіма військовими почестями. Тепер наш захисник навічно з небесною вартою, а над його могилою завжди майорітиме синьо-жовтий стяг.
Ми завжди пам’ятатимемо нашого Героя Дениса Блонського. Його самовідданість, мужність і жертовність залишаться у наших серцях! Вічна Слава Герою!
Щирі співчуття рідним та близьким, сили та витримки пережити таке горе.
А. Джус
