Живу я в Гаївці. З початку цієї страхітливої війни як можу, підтримую наших хлопців, наших бійців Збройних Сил України. Рветься моя душа, плачу, бо вони чиїсь діти, бо за них болять серця їх матерів. Не пропустила ще жодної акції волонтерів, чим багата, тим і допомагаю. Та вже і мій син Євгеній став бійцем ЗСУ.

Жив він зі своєю сім’єю у Хмельницькому, працював газоелектрозварювальником на будівництві, я тішилася, що в нього все складається, просила для нього в Бога здоров’я та добра. Бо то моя дитина, прихилила б йому небо.

 6 листопада минулого року був мобілізований, проходить вишкіл в Рівному, в начальному центрі. Зателефонував нещодавно, казав, що вже скоро будуть їх відправляти, просив попитати, де можна дістати хороші зимові берци. Думаю, в кого ж я маю спитати?Подзвонила я до Зої Нікітчук,представнику Гуманітарного штабу Теофіпольщини, вона ж у Шибені та Гаївці організовує волонтерський рух. Розказала, вона вислухала, сказала, що постарається допомогти. І пройшло недовго, десь тиждень. Якраз Женю з того центру відпустили на суботу-неділю додому. І Зоя зателефонувала, повідомила, що в суботу, 28 січня, мають берци прийти в Шибену на пункт «Нової пошти». Так і сталося. Женя під’їхав і забрав ті берци. Такі вони міцні, добротні, теплі. Розказував, що був дуже зворушений, що так про нього потурбувалися земляки, підтримали.

Тож я дуже дякую Зої Олександрівні, що вона так швидко все організувала. Дякую і тим, хто здавав ті гроші, що зробили ці люди таку пожертву щиро, від душі. Тепер буду гаряче молитися, щоб ця краплина людського тепла вберегла мого сина, вберегла всіх хлопців, які на передовій захищають Україну, захищають кожного з нас. Буду молитися за перемогу, щоб вона нарешті настала, щоб було у наших дітей життя, краще майбутнє, що була якась радість.

Ольга Шевчук, село Гаївка