Ще одна страшна звістка облетіла Теофіпольську громаду. Поповнив небесне військо ще один Герой, ще один справжній патріот, вірний син Вітчизни Олександр Васильович Гаврилюк зі Святця. Не можна в це повірити, змиритися, бо ж був прекрасною людиною, поважали його люди за працелюбність, відповідальність та скромність. 15 років пропрацював в газконторі на аварійці, прозвали його люди Саша Газ, казали так на нього всюди.
А народився в Дмитрівці, був шостим, найменшим в багатодітній родині. Як було йому сім років, помер батько, тож до сільської роботи був привчений змалку, допомагав мамі по хазяйству. Закінчив Кунчанську восьмирічну школу, Теофіпольську середню № 1. Вивчився на тракториста у Теофіпольському професійно-технічному училищі, працював в колгоспі імені Щорса. Пішов в армію, служив в ракетних військах, спочатку в Удмуртії перевозив ядерні боєголовки, потім служив в Казахстані, був і в Афганістані, їх підрозділ прикривав вивід радянських військ. Після армії робив в газконторі, далі – в СТОВ «Святець», тут був і газовиком, і комбайнером, і трактористом.
У липні 2015 року Олександр був мобілізований, було йому тоді 45 років. Принесли йому повістку з військкомату та й пішов, не було такого, щоб ухилятися від служби. Після навчання потрапив до мотострілкового піхотного батальйону. Їх частина стояла в Старогнатівці, як водій ЗІЛа, а потім ГАЗ-53, вдень під обстрілами бойовиків розвозив дрова, продукти на бойові точки, вночі стояв на блокпосту. Згадував, яка тоді була війна, коли ворог стріляє, а в наших бійців такого наказу немає. Був контужений, лежав у госпіталі. У липні 2016 року повернувся додому, чекали на нього дружина Світлана, сини-студенти Володя та Саша. Казав тоді Олександр Васильович, що як треба буде, піде знов.
І так воно сталося. Як у воду дивився. 14 вересня 2022 року був мобілізований, потрапив до підрозділу територіальної оборони у Хмельницькому. Загинув солдат Олександр Гаврилюк 29 грудня 2023 року на Херсонському напрямку, в районі населеного пункту Кринки. В офіційному сповіщенні, яке вручили дружині 30 грудня, вказано, що підірвався на міні.
Вчора, 3 січня, у середу, в гарнізонному храмі Хмельницького, відбулася панахида за чотирма загиблими Героями-тероборонцями, в тому числі і за нашим земляком. Безмірне горе для родини, для Світлани Леонідівни, для сина Володі, який з сім’єю проживає на Кременеччині, для сина Саші, бійця-контрактника, сім’я якого проживає на Житомирщині.
У четвер, 4 січня, загиблого Героя Олександра Гаврилюка відспівали у Святецькому храмі Православної Церкви України. Поховали з усіма військовими почестями на сільському цвинтарі.
Знову біль стискає серце. Родина втратила доброго чоловіка, турботливого батька, а громада – хорошу людину. Світла пам’ять про Героя назавжди буде в серцях всіх, хто його знав, любив та поважав. Хай щире співчуття допоможе близьким пережити це горе. Маємо ніколи не забувати про тих, хто поклав своє життя, щоб ми просто жили, жили у спокої та мирі у вільній країні.
Вічна Слава полеглим Героям!
А. Джус
