Захищаючи Батьківщину, у нерівному бою загинув Василь Павлович Томчук, родом з Поляхової. У рідному селі у нього залишилася бабуся Олена Іванівна, мама, вчителька Поляхівського ліцею, Людмила Петрівна Цимбалюк, молодша сестричка, вітчим, також боєць ЗСУ Юрій Цимбалюк.
Так сталося, що вже п’ять років його життя було пов’язане з Ірпінською громадою на Київщині.
«Важко підібрати слова. Ще зовсім дитина… Василь переїхав з рідного села Поляхова на Хмельниччині до Михайлівки-Рубежівки у 2018 за покликом серця — до своєї коханої дівчини. На початку повномасштабного вторгнення, як колишній військовий, одразу пішов на фронт добровольцем», — написав мер Ірпеня Олександр Маркушин на своїй сторінці в Телеграм-каналі.
Василь Томчук загинув у бою 22 грудня на Запорізькому напрямку. Він служив у 65 окремій механізованій бригаді.
У жовтні 2022 року Василь одружився з коханою, а вже у червні у них народився син — Богдан. За словами Маркушина, жителі села Михайлівка-Рубежівка та вся Ірпінська громада не раз передавали Томчуку допомогу. Останнє, про що він просив — грілки, щоб не замерзнути на фронті. Як тільки збирались уже передати посилку, отримали страшну звістку…
У громаді знайомі кажуть про Василя, як про надзвичайно добру, світлу людину, яка завжди була готова простягнути руку допомоги.
Страшним горем відгукнулася ця трагічна звістка у нашій Поляховій. Всі тут знають Васю, виріс коло бабусі, з сьомого по одинадцятий клас навчався у Поляхівському НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів-колегіум. Тож люди кажуть про нього якнайкраще – добрий, щирий, спокійний, надійний, хороший хлопець. Ніхто не може повірити, що його більше не буде, всі співчувають та сумують. Гинуть кращі.
26 грудня, у вівторок, похоронний кортеж з тілом загиблого прибув у Теофіполь до храму Покрови Пресвятої Богородиці Православної Церкви України. Тут благочинний Теофіпольського округу ПЦУ митрофорний протоієрей отець Василь Крисак разом з священниками відслужили заупокійний молебень.
А далі повернувся Герой Василь Томчук у рідну домівку. Односельці зустрічали його живим коридором, з квітами та щирими сльозами. Немає слів розради та співчуття, бо яка чорна біда впала на родину!
А ранком, у середу, домовина із загиблим відправилася в Ірпінську громаду, де чекали на нього молода кохана дружина та шестимісячний синочок. Тут його і поховали, як Героя, з військовими почестями. Так вирішила дружина.
Маємо пам’ятати кожного, хто віддав своє життя за мир та спокій в Україні. Слава Героям!
А. Джус
