Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №52 від 28.12.2023 року
Перегляди: 487

Він жив і трудився для людей

Поля мої… Хранителі краси…

Вертають журавлі в луги схмелілі.

Нема ніде теплішої роси,

Ніж та, що їм біліє на Поділлі.

Мій тихий сміх, мій непокірний біль –

Все звідси, з-понад голубої хвилі.

І родом радість моя теж відсіль,

Де люди від землі – і добрі, й милі.

(Микола ФЕДУНЕЦЬ).

Впевнений, що зарано пішов з життя грамотний, досвідчений керівник сільськогосподарського виробництва, людина щирої душі Леонід Остапович Стецюк з Гальчинець. Я ж знав його з 1975 року, коли він почав працювати агрономом в Теофіпольському районному управлінні сільського господарства. Тут молодий спеціаліст зарекомендував себе тільки, як кажуть, з кращого боку: був активний, цілеспрямований. А тому й закономірно, що поповнив резерв кадрів на керівників колгоспів. І в цьому ніхто не помилився, бо вже в січні 1981 року по рекомендації райкому партії трудівники Гальчинецького колективного господарства імені Т. Шевченка обрали Леоніда Стецюка головою колгоспу. І не помилились у виборі: понад сорок років Леонід Остапович вірою і правдою служив односельцям.

Багато, дуже багато зробив він для мешканців своїх підлеглих чотирьох сіл – Гальчинець, Єлизаветполя, Червоного Случа, Новоіванівки – для поліпшення умов їхнього життя, умов праці та побуту. За цей час сам став умілим, досвідченим керівником, якого поважали за простоту, людяність, вимогливість до себе і підлеглих. Саме ці позитивні риси його характеру сприяли тому, що з колись відстаючого Гальчинецький колгосп через декілька років поповнив ряди передових господарств Теофіпольського району.

Особливо чимало Леонід Остапович зробив по розбудові і благоустрою вже вищезгаданих чотирьох сіл колгоспу імені Т. Шевченка. І я тут не голослівний. Бо ж, працюючи другим секретарем райкому партії, а згодом – головою районної ради, я курирував питання будівництва, торгівлі, побуту і комунального господарства. Тому дуже часто бував у Гальчинцях, де разом з Леонідом Остаповичем розглядали хід вирішення цих питань в його господарстві. Мені було приємно, що він любив розбудовувати свої села. Багато об’єктів споруджував господарським методом, зокрема житло для людей, асфальтування вулиць, доріг, виробничі споруди. З мого ж боку була надана допомога по залученню підрядних організацій для будівництва ферм, реммайстерні, доріг, газопроводу. А в центрі Гальчинець виріс торгівельний центр.

Деталі
Категорія: №52 від 28.12.2023 року
Перегляди: 199

Добро і милосердя – це два крила, на яких тримається людство. Новоставецький ліцей має не так багато можливостей, та головне – більшість із нас розуміє, що світ тримається на добрих та на гарних вчинках. Тому вчителі та здобувачі освіти не просто говорять про добро та чекають його від інших, а реально діють, намагаються зробити світ кращим, красивішим своїми добрими, корисними справами.

Ми живемо в непростий час, на нашу країну напав ворог, багато наших земляків вирушили до лав Збройних Сил України, тому ми з задоволенням включилися в акцію «Тепло дитячих сердець» та приготували посилки із смаколиками, шкарпетками, засобами санітарної гігієни, звичайно ж, дитячими оберегами та малюнками. 35 посилок відправили туди, де йдуть бої, та підтримали батьків, родичів, наших дітей, які навчаються у нашому ліцеї. Приємно було чути слова подяки від мамів, які раділи, що їх дітей пам’ятають, допомагають. Дзвонили і бійці, дякували за гостинці та обіцяли, що обов’язково завітають до закладу освіти. А Олександр Рудий особисто завітав в гості до ліцею, прибувши в відпустку. Подякував дітям за гостинці та подарував прапор від свого 8 окремого гірсько-штурмового батальйону. Діти вручили малюнки та просили, щоб повертався додому з перемогою.

Деталі
Категорія: №52 від 28.12.2023 року
Перегляди: 235

«Ми прийшли колядувать до порога,Україні побажать перемоги!» У понеділок, 25 грудня, з такими словами наші колядники, учні 11 класу Святецького ліцею, пройшлися вулицями нашого великого Святця, завітали до його жителів, в магазини та установи села. Адже підтримали благодійну акцію «Колядую, колядую – перемогу серцем чую. Наколядуємо на дрони для наших захисників!»

Зараз якраз той час, коли бажання та думки мільйонів українців дуже схожі – перемога! А усі наші молитви присвячені захисникам України. Боже,спаси і збережи наших воїнів!

Деталі
Категорія: №52 від 28.12.2023 року
Перегляди: 240

Захищаючи Батьківщину, у нерівному бою загинув Василь Павлович Томчук, родом з Поляхової. У рідному селі у нього залишилася бабуся Олена Іванівна, мама, вчителька Поляхівського ліцею, Людмила Петрівна Цимбалюк, молодша сестричка, вітчим, також боєць ЗСУ Юрій Цимбалюк.

Так сталося, що вже п’ять років його життя було пов’язане з Ірпінською громадою на Київщині.

«Важко підібрати слова. Ще зовсім дитина… Василь переїхав з рідного села Поляхова на Хмельниччині до Михайлівки-Рубежівки у 2018 за покликом серця — до своєї коханої дівчини. На початку повномасштабного вторгнення, як колишній військовий, одразу пішов на фронт добровольцем», — написав мер Ірпеня Олександр Маркушин на своїй сторінці в Телеграм-каналі.

Василь Томчук загинув у бою 22 грудня на Запорізькому напрямку. Він служив у 65 окремій механізованій бригаді.

У жовтні 2022 року Василь одружився з коханою, а вже у червні у них народився син — Богдан. За словами Маркушина, жителі села Михайлівка-Рубежівка та вся Ірпінська громада не раз передавали Томчуку допомогу. Останнє, про що він просив — грілки, щоб не замерзнути на фронті. Як тільки збирались уже передати посилку, отримали страшну звістку…