вологість:
тиск:
вітер:
- Деталі
- Категорія: №34 від 24.08.2023 року
- Перегляди: 221
Є у Лютарівці гарна родина Галини Данилівни та Сергія Миколайовича Гуків. Хороші, добрі, трудящі люди. Галина Данилівна працювала вчителькою початкових класів в Лютарівській школі, Сергій Миколайович трудиться у відділку ТОВ «Україна-2001». Виростили вони прекрасних синів – Євгена та Олександра, розумних, порядних, які знайшли свою стежку в житті.
Та з початку війни розриваються серця батьків, а материнське – найбільше. Бо обидва хлопці – військовослужбовці, учасники бойових дій, захищають Вітчизну, б’ють ненависного ворога, визволяють рідну українську землю від окупантів.
Жені 32 роки. Він закінчив факультет біотехнологій Білоцерківського Національного Аграрного Університету, військову кафедру. Рік попрацював за спеціальністю, а з 2016 року став служити в Національній гвардії. Учасник бойових дій, воював в Луганській області. Він майор Національної гвардії, з початку війни вісім місяців був на передовій, тепер більше перебуває в місці постійної дислокації частини, на передову виїжджає у відрядження.
Саші 26 років. Після школи він вступив до Київського вищого художнього училища, опанував деревообробне ремесло. Строкову службу у 2017 році пішов служити в Національну гвардію, через рік уклав контракт, чотири роки був у зоні бойових дій. Вже тоді мама зазнала, що таке безсонні ночі. У грудні 2022 року контракт закінчився, знайшов у Києві роботу. Як почалася війна, вступив в тероборону, а в квітні 2022 став бійцем ЗСУ, він старший моряк підрозділу морської піхоти.
- Деталі
- Категорія: №34 від 24.08.2023 року
- Перегляди: 516
Нещодавно в Теофіполі, в Агенції місцевого розвитку відбулася презентація збірки дитячої поезії «Ми – діти незламної країни». Ініціатором та меценатом видання цієї збірки стала Дарина Кравчук, наша талановита та успішна землячка, адвокат, доктор філософії в галузі права, директор юридичної компанії “КДВ”, автор поетичної збірки «Душі як діти». Нагадаємо, що народилася та виросла Дарина у Волиці в родині Василя Петровича та Діни Іванівни Кравчуків. Закінчила Волицьку ЗОШ І-ІІ ступенів, Хмельницький спеціалізований ліцей-інтернат з поглибленим вивченням наук, юридичний факультет Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка.
Тож розмовляємо з нею про її правничу кар’єру, про війну, про верховенство права в Україні, про захоплення літературною творчістю, про дитячу поезію.
– Найперше, як змінилося твоє життя з початку війни?
– Змінилось надзвичайно сильно. Думаю, що так, як і в кожного українця. Війна поділила наше життя на до і після. Ми ніколи не будемо такими, як раніше. Тому що ми стали свідками і учасника найстрашнішого, з чим може зіткнутись людина в своєму житті – з війною.
- Деталі
- Категорія: №34 від 24.08.2023 року
- Перегляди: 197
17 серпня на 62-ому році життя назавжди зупинилося серце гідної людини, педагога за покликанням, вчительки початкових класів Шибенського ліцею Галини Іванівни Марчук. Відійшла у вічність прекрасна людина, турботлива дружина, любляча мама, добра сусідка.
Тихо, мужньо боролася із хворобою, ніколи не нарікала, не жалілася. Збирался продовжувати працювати, навчати першокласників, робити те, що найбільше вміла – сіяти добре, розумне та вічне.
Народилася та виросла Галина Іванівна у Дмитрівці, закінчила Дмитрівську початкову школу, далі Кунчанську восьмирічку, Теофіпольську середню школу. Середню спеціальну освіту здобула у Хмельницькому педагогічному училищі. Стала працювати вчителькою початкових класів в Ульянівській початковій школі. А далі впродовж 42 років трудилася в Шибенській школі (спочатку це була середня, потім ЗОШ І-ІІІ ступенів, а тепер – ліцей).
Улюбленій роботі віддавала серце і душу, понад усе любила дітей, своїх учнів, навчала їх не лише читати, писати, рахувати, пізнавати світ, – вчила їх бути добрими, справедливими, людяними. Завжди переживала за своїх вихованців, цікавилася ними. Бо ж для них, а це сотні дітей, була другою мамою.
- Деталі
- Категорія: №34 від 24.08.2023 року
- Перегляди: 232
Два роки тому голова ФГ «Огайо-1» Андрій Петринюк вирішив створити невеличку молочну ферму. Тоді в людей закупив молочні телички, шкода було їх господарям здавати на машину, бо ж від добрих корів. А так, хай живуть, народжують телят, дають молоко. Бо ж все живе хоче жити. А телички ж такі гарненькі, здоровенькі. Звісно, було з ними клопоту, треба було ж випоїти їх сухим молоком, дати м’якенького сінця, теплої водички. А як виросли до парувального віку – осіменити.
І от на сьогодні на цій фермі утримується 22 дійних первісток, п’ятеро – на сухостої, є 17 теляток. Тих п’ятеро закупили в Борсуках на Лановеччині, голштинська порода, вони – гарні, масивні, якраз вже будуть розтелюватися. А ті, які вже розтелилися, дають по 25-27 літрів молока на добу. Оскільки це перша лактація, то це дуже і дуже непогано. Двоє цих молодих корівок, правда, довелося збути, бо після отелу позаслабали, і не можна їх було врятувати.
- Деталі
- Категорія: №34 від 24.08.2023 року
- Перегляди: 250
Вже вдруге в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації до нашої України ми зустрічаємо річницю Незалежності України. Вже півтора року українські аграрії працюють в умовах війни, воєнного стану та загальної мобілізації. Там, де це можливо, обробляють землю, вирощують, збирають сільськогосподарську продукцію, вносять свій внесок у підтримку продовольчої безпеки країни. Бо як інакше? Війна йде, а хліб треба сіяти.
Хоч труднощі та проблеми не зникають: вже другий рік ціни на паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, насіння, засоби захисту, гербіциди дуже високі, а ціни на сільськогосподарську продукцію вкрай низькі.
Детальніше: СТОВ «Волиця» підтримує продовольчу безпеку країни
Сторінка 1 із 2