Два роки тому голова ФГ «Огайо-1» Андрій Петринюк вирішив створити невеличку молочну ферму. Тоді в людей закупив молочні телички, шкода було їх господарям здавати на машину, бо ж від добрих корів. А так, хай живуть, народжують телят, дають молоко. Бо ж все живе хоче жити. А телички ж такі гарненькі, здоровенькі. Звісно, було з ними клопоту, треба було ж випоїти їх сухим молоком, дати м’якенького сінця, теплої водички. А як виросли до парувального віку – осіменити.
І от на сьогодні на цій фермі утримується 22 дійних первісток, п’ятеро – на сухостої, є 17 теляток. Тих п’ятеро закупили в Борсуках на Лановеччині, голштинська порода, вони – гарні, масивні, якраз вже будуть розтелюватися. А ті, які вже розтелилися, дають по 25-27 літрів молока на добу. Оскільки це перша лактація, то це дуже і дуже непогано. Двоє цих молодих корівок, правда, довелося збути, бо після отелу позаслабали, і не можна їх було врятувати.
– Тож дякую тим хазяйкам, – каже Андрій Васильович, – в кого ми купили теличок, бо люди поганих корів тримати не будуть. А взагалі це дуже важка праця, постійна турбота, крім того, ще дуже велика затратна частина. А ціни, яка б цьому відповідала, нема. Корова ж – це цілий міні-завод: молоко дає, телят народжує, ще й органічне добриво виробляє. Ціни ж на молоко немає, порівняйте ціну літри молока, яке люди здають заготівельникам, і ціну літри молока на базарі. Беруть в людей молоко по 7 гривень, а на базарі літра коштує приблизно 20 гривень. Літрова пляшка молока жирністю 2,5 % коштує в магазині 33 гривень, жирністю 3,2 – 45 гривень. Літрова пляшка мінеральної води коштує втричі дорожче (а то й більше), ніж літр сільського молока.
А тепер про корми. ФГ «Огайо-1» є власником 33 гектарів землі. Чи можна прогодувати з цієї ділянки 27 корів?
– Можна, – продовжує, – ми на цих гектарах посіяли пшеницю, сою, кукурудзу на зерно та на силос. Але треба ще й дещо купити. Заготовили тюки соломи, трохи є своєї, а трохи закупили ячмінної, люцерни, сіна, макухи, шрот соєвий та ріпаковий. Молоко ми реалізовуємо по 13,5 гривень. Але ж треба заплатити податки, заробітну плату, закупити ліки для лікування та профілактики хвороб, заплатити за світло. Тож прибутку поки що практично нема. В планах – збільшити нашу ферму до 35 голів. Ще треба облаштувати чи пасовище чи обору, де б корови могли б у теплу пору рухатися. Поки що вони у нас прив’язані, треба навчити їх виходити, а тоді заходити на своє місце. Є проблема з доярками, якщо, може, хтось хоче у нас працювати, заходьте, будемо розмовляти. Хотілося, щоб держава якось підтримувала українських виробників, А то купили ми транспортер для гною, частину коштів мали нам вернути, так і до цього часу нічого нема.
А чи є у планах переробка молока? Якби виграти грант, залучити кошти, так, це було б непогано. Але чи змогли б конкурувати з великими переробниками? Зайняти своє місце на ринку? Важко сказати. Проте зрозуміло одне: майбутнє за сімейними молочними фермами з сучасним обладнанням, тобто з молокопроводом, холодильною установкою. Бо вже деякі молокозаводи відмовляються від сільського молока. І цей процес буде продовжуватися.
Галина Тебенько
