Вже вдруге в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації до нашої України ми зустрічаємо річницю Незалежності України. Вже півтора року українські аграрії працюють в умовах війни, воєнного стану та загальної мобілізації. Там, де це можливо, обробляють землю, вирощують, збирають сільськогосподарську продукцію, вносять свій внесок у підтримку продовольчої безпеки країни. Бо як інакше? Війна йде, а хліб треба сіяти.
Хоч труднощі та проблеми не зникають: вже другий рік ціни на паливно-мастильні матеріали, мінеральні добрива, насіння, засоби захисту, гербіциди дуже високі, а ціни на сільськогосподарську продукцію вкрай низькі.
– Але і в таких умовах працюємо, вже впоралися з першими жнивами, – розказує директор СТОВ «Волиця» Василь Кравчук, – хоч платимо дуже великі кредити, мусили їх брати, виходу не було. Трудівники нашого господарства дуже сумлінні, відповідальні, працюють на двох-трьох тракторах, на двох автомобілях, на тракторах та комбайнах. Бо ж семеро наших механізаторів, досвідчених трактористів, водіїв та комбайнерів мобілізовані, служать в Збройних Силах України, тримають оборону, крок за кроком визволяють окуповані території. Тож ті хлопці, що залишилися, працюють і за себе і за них. От не можу про це не сказати: з ранку до ночі трактором з культиватором готував площі під посів Юрій Ліщук, напружено працювали сівачі Сергій Ліщук та Василь Вдович, кукурудзу сіяв бригадир тракторної бригади Володимир Лавренюк, сою та кукурудзу сіяв Микола Євчун. Доглядали за посівами Валентин Чорний та Микола Бородій, воду підвозив Вадим Дзяд. Ячмінь та пшеницю змолотили комбайнери Юрій Ліщук, Валентин Захарчук та Володимир Лавренюк, доставляли зерно на зернотік водії Олександр Станчук, Василь Кондратюк та Дмитро Дячук. Сумлінно працювали на зернотоку всі працівники, особливо хочу відзначити завідувача зернотоком та складом Василя Кондратюка, операторів зерноочисних машин Руслана Григорчука та Сергія Покету (на фото). А ще підсобного робітника Наталію Фомічову, маму двох бійців ЗСУ, бо не тільки виконує свою роботу, а й допомагає механікам налаштовувати зерноочисні агрегати. Заготовили солому на ферму, тюкував її Валентин Чорний, вантажили та доставляли тюки на ферму Василь Кондратюк та Микола Бородій. Стюкували солому і для людей. На зібраних площах на пожнивних рештках вже дискує Сергій Ліщук. Розпочали заготівлю силосу, аби забезпечити роботу трьох ланок, на Манніту, замість нашого невтомного Сергія Скачука, який служить в ЗСУ, працює оператор зерноочисних машин Петро Гаврилюк.
Аби зменшити ризики, бо ж ще минулого року не можна було реалізувати озиму пшеницю, посіяли її вдвічі менше, а збільшили площу посіву ячменю для пивоварної галузі. Через те, що під час посівної кампанії йшли дощі, частину площі ярого ячменю посіяли пізніше. В результаті недобрали запланований вал, площа, яка була посіяна вчасно, вродила по 60 центнерів з гектара, та, що пізніше – по 40 центнерів. Ще ж цьогорічна ціна на ячмінь, на пшеницю, на пивоварний ячмінь, залишається дуже низькою. І, питається, чого так, як вижити українським сільгоспвиробникам?
– У цей складний період з реалізацією зернової продукції, – продовжує Василь Кравчук, – дуже виручає нас молочне та м’ясне скотарство. Практично з минулого року та сьогодні реалізація молока та м’яса допомагає підприємству вижити, покрити поточні затрати, бо це єдина продукція, яку можна продати. Хочу зазначити, що з початку цього року кількість поголів’я ВРХ збільшилася до 800 голів, в тому числі молочне стадо становить 300 корів. Була проведена велика робота по переходу на реалізацію молока екстра-класу з 1 вересня, у нас працювало шість комісій з молокопідприємства, перевіряли якість, бактеріальний стан молока, інші показники. Тому окремо хочу відзначити головних спеціалістів галузі – головного зоотехніка Сергія Чулкова та головного ветеринарного лікаря Олександра Луценка. Є у нас ще одне досягнення: до кінця серпня наша молочно-товарна ферма СТОВ «Волиця» отримає статус племрепродуктора по утриманню та розведенню голштинської породи. Ще ж ми цього року відремонтували дороги на території молочно-товарної ферми, підтримуємо всі будівлі ферми в належному стані. Плануємо і надалі приділяти увагу розвитку тваринництва, це перспективна галузь, притому, що тут працює згуртований, хороший, відповідальний колектив.
Тож, незважаючи на труднощі, СТОВ «Волиця» підтримує продовольчу безпеку країни, збирає вирощений врожай, виплачує заробітну плату, сплачує податки, робить все для того, щоб підтримати наші герочні Збройні Сили України. Підтримує воїнів-односельців, відгукується на всі їхні запити, на запити волонтерських організацій.
Ще ж СТОВ «Волиця» продовжує дбати про своє село, взяла на себе основне – силами господарства вже вдруге покошені, прибрані кладовища, придорожні смуги, центральний парк у Волиці. А в церкві Святого Михайла, релігійна громада якого перейшла до Православної Церкви України, вже всередині зроблений ремонт, в основному за кошти господарства.
– Як дозріють соняшник, соя, кукурудза на зерно, – каже наостанок Василь Петрович, – а вже ясно, що строки збирання цих культур змістилися, будемо збирати їх наприкінці вересня. Тож зараз у нас на першому місці силосування, підготовка грунту під посів озимої пшениці. Та, головне, шоб настала перемога, щоб живими-здоровими повернулися наші воїни-земляки, всі військовослужбовці ЗСУ. Щоб настав мир та спокій в нашій Україні.
Галина Тебенько
