Другий рік триває страхітлива війна російської федерації проти нашої суверенної, незалежної України. Другий рік рашистські окупанти знищують нашу країну, українців та все українське. Вони вбивають, калічать, руйнують, спалюють, грабують, стирають з лиця землі міста, містечка та села, здійснюють воєнні злочини проти цивільного населення.
Ось таке справжнє обличчя «руского міра», який століттями поневолював українців, проводив політику національного та духовного гноблення. Тож тепер боротьба на незалежність України полягає не лише у військовій перемозі, відновленні кордонів держави на 1991 рік, а й у перемозі на культурному та релігійному фронтах, де питання незалежності української церкви є вкрай важливим. Треба викорінити все, що пов’язує нас з країною-агресором.
З часу проведення Об’єднавчого собору 15 грудня 2018 року, результатом якого стало створення Православної Церкви України, та підписання Вселенським Константинопольським патріархом Варфоломієм Томосу про автокефалію ПЦУ, розпочався процес переходу релігійних громад від Української Православної Церкви Московського патріархату до Православної Церкви України. Цей процес значно пришвидшився після 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабної агресії російської федерації. Адже навіть після Собору у Феофанії 27 травня 2022 року де Синод УПЦ МП вніс зміни до статуту, прибрав згадки про Московський патріархат, але не висловив своєї позиції про патріарха Кіріла, який благословив війну проти України, очевидно, що УПЦ МП продовжує вкорінювати ідеї «руского міра» та пропагувати російські наративи. Те, що УПЦ МП продовжує зберігати зв’язки з Московським патріархатом, підтвердила і спеціальна комісія, до складу якої увійшли незалежні експерти та релігієзнавці, яка зробила відповідний висновок у грудні 2022 року.
Тож поки що Верховна Рада не розглянула законопроєкт про заборону Московського патріархату в Україні, релігійні громади продовжують переходити до ПЦУ. Особливо активно це відбувається на Хмельниччині. Так, 8 травня, в Єпархіальному управлінні Хмельницької єпархії єпископ Хмельницький та Кам’янець-Подільський владика Павло прийняв уповноважених громадами парафіян Теофіпольської територіальної громади: парафії Покрови Пресвятої Богородиці села Немиринці, парафії Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього села Воронівці Миколу Снігура та настоятеля протоієрея Василя Келемана; парафії Покрови Пресвятої Богородиці села Шибена Ольгу Білу, а також благочинного Теофіпольського округу ПЦУ митрофорного протоієрея отця Василя Крисака. Владика Павло прийняв ці парафії до складу ПЦУ, а отця Василя Келемана призначив служити на парафіях сіл Немиринці та Воронівці. Того ж дня уповноважені представили відповідні документи у Хмельницьку обласну військову адміністрацію для реєстрації релігійних громад ПЦУ державним реєстратором.
Що передувало цій події? У суботу, 6 травня, у патріотично налаштовані жителі Немиринець та Воронівець на загальних зборах релігійних громад храму Покрови Пресвятої Богородиці та храму Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього прийняли рішення про зміну канонічного підпорядкування церков з УПЦ МП до ПЦУ. Підтримав вибір парафіян і отець Василь Келеман. Всі разом, також з благочинним Теофіпольського округу ПЦУ отцем Василем Крисаком та Теофіпольським селищним головою Михайлом Тененевим, у храмі села Воронівці помолилися за українських бійців, які ціною свого життя боронять українську землю від загарбників.
Наступного дня, у неділю, 7 травня, у Шибені, в сільському будинку культури відбувся схід села, про який завчасно на сторінці Шибенського старостинського округу було зроблене оголошення. Головним питанням сходу також було питання переходу релігійної громади церкви Покрови Пресвятої Богородиці від УПЦ МП до Православної Церкви України. Бо, переконані учасники сходу, настав час, коли в Україні має бути все українське: в тому числі церква, де служби мають проходити українською мовою. І, якщо в Шибені для когось ще немає війни, то вона ще може бути, торкнеться кожного, якщо в Україні будуть і надалі продовжувати діяти церкви Московського патріархату, які буцім-то не мають до нього відношення. Підтримали учасників сходу села Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев та благочинний отець Василь Крисак.
Але в цей час у храмі Покрови Пресвятої Богородиці зібралися прихильники УПЦ МП на чолі отцем Миколаєм Куницьким, ще ж на підмогу прибули священники МП з Святця, Новоставець, селища цукрового заводу, Троянівки та Волиця-Польової. Один з них, а саме отець з Волиця-Польової прибув у будинок культури перед початком сходу села, обманом виманив Михайла Тененева поїхати до церкви, нібито аби перевезти стареньких жіночок. Михайло Тененев поспілкувався з прихожанами у церкві, закликав їх разом з батюшкою прийти на схід, чесно проголосувати. Вони відмовилися, до того ж, було їх вдвічі менше або ще менше, ніж у будинку культури. І ніяких стареньких жіночок перевозити не треба було. Присутніми на сході села було лише двоє прихожанок МП.
А схід села пройшов за визначеною процедурою, були обрані голова, секретар та члени лічильної комісії, всі учасники зареєструвалися, особисто написали свої дані, поставили підписи. Так само це зробили, коли було прийняте рішення про перехід Церкви Покрови Пресвятої Богородиці села Шибени від УПЦ МП до ПЦУ, про призначення служити у церкві українського священника.
Коли схід села закінчився і всі присутні заспівали гімн України, до будинку культури прибули отець Миколай Куницький з матушкою та сином, а також священники з групи підтримки. Передали списки з церковною печаткою тих прихожан, які нібито на зборах релігійної громади прийняли рішення про те, що церкви Шибени та Гаївки (а при чому тут Гаївка?) залишаються діяти під омофором блаженійшого митрополита Онуфрія. І списки ініціативна група учасників сходу села їх опрацювала. Одразу виставили їх в інтернет, щоб усі побачили, що організатори зборів релігійної громади у церкві вдалися до маніпуляцій, а простіше кажучи, до брехні.
Ось як це прокоментував отець Василь Крисак:
– Виявилося, що у списках були старенькі, хворі, неходячі люди, інваліди, які фізично не могли бути присутніми на зборах релігійної громади. Також виявилися люди, які перебувають за кордоном, також неповнолітні діти, які не мають права голосувати. Виявилися люди, які не були присутні на зборах, 11 найсміливіших з них вже підтвердили це та поставили свій підпис на бланку з печаткою старостату. Також чомусь у цьому списку прихильників МП виявилися священники та їх дружини зі Святця, Новоставець, Троянівки, селища цукрового заводу та Волиця-Польової. А брати участь у голосуванні можуть лише жителі конкретного населеного пункту. Тож, всі, хто до цього причетний, однозначно, порушили заповідь Божу – не обмани! Тож мені прикро, що так діють люди, які вважають себе православними християнами. Але цей список та список жителів Шибени, які підтвердили, що не брали участь у голосуванні, ми передали в обласну військову адміністрацію, щоб було зрозуміло, хто діяв чесно, а хто маніпулював. Тому знову і знову продовжую закликати прихожан церков УПЦ МП мирно, спокійно, без обману, без фальсифікацій, бо це кримінальне правопорушення, переходити до Православної Церкви України, бо йдеться про майбутнє країни, про те, щоб назавжди позбутися впливу ворогів, які принесли нам біду та горе.
Галина Тебенько
