Деталі

Категорія: №12 від 23.03.2023 року

Перегляди: 359

Горджуся своїм молодшим братом Олегом, ровесником нашої Незалежності, який з першого дня війни став у ряди Збройних Сил України. Народився він 6 серпня 1991 року, ходив у дитячий садочок, навчався та закінчив Святецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів. Далі вступив до Хмельницького професійного ліцею електроніки за спеціальністю «слюсар– електрик».

Непомітно пролетіли три роки навчання, отримав диплом, а далі і повістку на строкову військову службу. Перше півріччя наш Олег ніс службу у військовій частині на Київщині, друге півріччя служив у військовій частині на Закарпаття. Напевне, добре служив, адже отримав звання сержанта.

Ми з батьками дуже раділи за нього. Побув трошки вдома, потім повернувся у Хмельницький, спочатку влаштувався різноробочим на будівництво, невдовзі став працювати на Хмельницькому килимовому підприємстві «Karat Carpet. У місті наш Олег зустрів свою майбутню красуню-дружину Анну, вони одружилися у 2015 році. Звісно, ми тішилися, що Олег знайшов свою долю, а в нас з’явилася хороша невістка. А коли у молодят народилося маленьке янголятко, дівчинка Міланочка, копія татуся, нашій радості не було меж.

Мав наш Олег зі своєю молодою сім’єю квартиру у місті, машину, аби їздити до батьків у село, мав все, чого було достатньо для подружнього щасливого життя. Проте, наші сусіди-московити вирішили, що нам живеться скрутно і наважилися розв’язати брудну, несправедливу, жорстоку повномасштабну війну… 24 лютого розділило наше життя на «до» і «після». Цього ранку Анна зрозуміла, що Олега, який пройшов строкову службу, і тим більше має військове звання, призвуть до ЗСУ в першу чергу… Так і сталося…

Детальніше: Мій брат Олег Яцух захищає Батьківщину

Деталі

Категорія: №12 від 23.03.2023 року

Перегляди: 235

Не можу сприйняти серцем, не можу змиритися, що полинув у засвіти Володимир Іванович Блюсюк, наш земляк, архітектор зі Львова. Ніколи не думала, не гадала, що така велика людина не погордує спілкуватися зі мною, простою жінкою-селянкою, визнавати мої літературні спроби, підтримувати мене.

Детальніше: Плаче моя душа

Деталі

Категорія: №12 від 23.03.2023 року

Перегляди: 234

16 березня Теофіпольщина попрощалася ще з одним загиблим Героєм – Тарієлом Мурадовим з Базалії з позивним «Карабах». Його називали азербайджанцем з щирою душею українця. Адже народився та виріс в Азербайджані, та його другою Батьківщиною стала українська земля, селище Базалія. Тут створив сім’ю, з дружиною Галиною виростили дітей Марину та Олександра. Працював шофером у «Сільгосптехніці», потім зайнявся підприємницькою діяльністю.

Свою патріотичну позицію засвідчив ще у 2014 році, коли почалася російсько-українська війна, коли росія загарбала Крим та частину Донецької та Луганської областей. Записався добровольцем у санітарну роту в зону проведення антитерористичної операції. Влітку того року разом з такими ж патріотами, як він, в одній з військових частин Хмельницького готував автомобілі «швидкої допомоги» до від­правки на Схід. В ніч з 28 на 29 серпня добровольці разом з біля 40 «швидких» на залізничних платформах вирушили в Луганську область. По телефону ми розмовляли з ним, писали про нього у газеті від 4 вересня 2014 року. Казав, що там йде справжня війна, це справжнє пекло, що наші хлопці гинуть, як мухи. Що росіяни стріляють з «Градів», касетними, газовими бомбами, забороненими Женевською угодою. А наші у відповідь – автоматами. Всі кажуть: «Дайте нам важке озброєння», бо нема ж чим воювати. Разом з іншими водіями санітарних машин під білими прапорами їхали до сепаратистів та вивозили, рятували із зони бойових дій наших важкопоранених у госпіталі, забирали «двохсотих». Про те, що пішов добровольцем, ніколи не пожалів, бо хтось же мав це робити. А ще не вважав себе великим патріотом, просто зробив це за покликом душі.

Детальніше: Своє життя віддав за Україну

Деталі

Категорія: №12 від 23.03.2023 року

Перегляди: 277

У 2023 році підтримка закладів охорони здоров’я Хмельниччини залишається пріоритетом. За рік повномасштабної війни українські лікарі гідно тримають медичний фронт, забезпечуючи безперебійне функціонування закладів.

У зв’язку зі збільшенням чисельності вимушено переміщених осіб в області, гостро постало питання суттєвого збільшення навантаженості на заклади охорони здоров’я області. Тримаючи ситуацію на контролі, керівництво обласної ради реалізовує проєкти з зарубіжними партнерами з метою залучення необхідної потужної гуманітарної допомоги, адже питання забезпечення  медичних установ обладнанням та розхідними матеріалами є постійною нагальною пот­ребою.

Голова обласної ра­ди Віолета Лабазюк, перебуваючи в комунікації з іноземними бла­го­дій­никами, налагодила ефективну спів­працю, результатом якої стало залучення необхідної підтримки у вигляді різноманітної про­візії та медичної допомоги.

У вересні минулого року представники релігійної організації «Церк­ва Ісуса Христа Святих Останніх Днів в Україні» на запрошення голови обласної ради Віолети Лабазюк з робочим візитом відвідали Хмельниччину для вивчення потреби внут­рішньо переміщених осіб та військових, які проходять лікування та реабілітацію на базі медичних закладів обласної комунальної власності. Був підписаний Меморандум. І сьогодні КНП «Хмель­ницька обласна лікарня» отримала дороговартісне медичне обладнання. Досягнути такої потужної співпраці з американцями вдалось під час робочого візиту голови обласної ради Віолети Лабазюк до штату Юта, США.

Детальніше: Співпраця Віолети Лабазюк з іноземними партнерами – в дії: обласні заклади охорони здоров’я...