Живу я у Воронівцях, як звикли казати люди, на другій Мар'янівці. Як по дорозі йти до Воронівець, то трохи є, більше двох кілометрів, якщо навпростець,стежкою через беріг, то ближче, з кілометр, але промашка добра є. Молодим що, за виграшки, а старшій людині вже треба поспотикатися. Проробила я листоношею у сільському поштовому відділенні понад 25 років, щодня на роботі треба було бути, лиш один вихідний був. Щодня треба було нести важку поштову сумку, у кожну хату доставляти газети та журнали, а районну та обласні газети - обов'язково. Приносити пенсії, перекази, листи, робити передплату, брати плату за світло, газ, телефон у пенсіонерів. У відділенні ніколи не було черг, бо ми, листоноші, постійно працювали з людьми за місцем проживання. А яка була дисципліна! Нікому й в голову не могло прийти, що можна спізнитися, передати кимось пенсію чи соціальну виплату,зробити це якогось другого дня. Чи покинути газети в магазині, щоб люди самі приходили та розбирали. І здачу до копійки треба було здавати. Тож і люди були нами задоволені.
Та придумали там, у верхах, поштову реформу. Дуже мало бути по-сучасному, листоноша вже не мала ходити, бити ноги, а їздити машиною, до кожного приїздити, все доставляти. І от з 1 грудня 2021 року було закрите наше Воронівецьке стаціонарне відділення поштового зв'язку, натомість один раз на тиждень стало приїжджати пересувне відділення – начальник, водій та листоноша. Десь там вирішили, що наше село невелике, хоч нас тут коло 400 людей, достатньо приїжджати сюди один раз, у суботу, з одинадцятої ранку до двох годин дня. Хто молодший, стоїть у величезній черзі, то і пенсію, субсидію сам отримає, газети забере. А хто вже у літньому віці, після важкої хвороби, як я, звісно не піде. Листоноша приїде, привезе пенсію, субсидію. А от найгірше вийшло з доставкою газет. Бо щотижня листоноша їх не доставляла, як був хтось з вулиці, то забирав на всю вулицю, а то кидали їх в магазині, хто хотів, той брав, валялися вони там і з повідомленнями про сплату за газ та світло.
До мене це просто не доходило: як так можна робити? Людям газети не доставляли, а якщо і доставляли, то із-запізненням на тиждень, то вони їх перестали виписувати. А я з районкою все життя, бо цікавлюся, що в районі, а тепер в громаді відбувається. Я за передплату заплатила, Укрпошта за доставку свої кошти отримала, то які проблеми? Тож змушена була добиватися за своє. То вже мені два тижні доставили газету вчасно.
З іншого боку, чого я маю відстоювати свої права?Чи, може, кожний на своїй роботі має бути відповідальним, сумлінним, скрізь повинна бути дисципліна. А начальство все це має контролювати. Бо куди ми так дійдемо? Дуже хочу сподіватися, що працівники пересувних відділень таки будуть мати довіру від нас, простих людей. Звісно, якщо вони поважатимуть нас, будуть надавати якісні поштові послуги.
Лідія Романюк, село Воронівці
