Деталі

Категорія: №7 від 16.02.2023 року

Перегляди: 290

Роками передплачую газету «Життя Теофіпольщини». Дуже вона мені по душі. Бо пише про простих людей, про їхню радість та біду, про правду та кривду, про добро та зло. Деколи і сама напишу якийсь рядок.  Бо хто нам має робити цікавою газету? Ми що, діти в садочку? І нас потрібно забавляти, розважати? Пишімо,спілкуймося, тихо-мирно, з толком. А не цькувати когось на когось. Ми ж люди!  А не польові чотирилапі, що розірвали на городі мою козу Нюрку (не можу промовчати, бо дуже шкода), бо хижі, їсти хотіли. Невже і ми на них схожі?

Детальніше: Промовлю добре слово про газету

Деталі

Категорія: №7 від 16.02.2023 року

Перегляди: 305

Аби підтримати Збройні Сили України, пришвидшити перемогу над російськими окупантами, ні на день в країні не припиняється волонтерський рух. Хтось гуртується, щоб приготувати домашні страви для бійців, хтось приносить закрутки, овочі, фрукти, купляє чи пече печиво, купляє чай, каву, ліки, шкарпетки, засоби гігієни, хтось переказує кошти на придбання автомобіля чи дрона, тепловізора, хтось зварює буржуйку, а хтось робить повербанк. Хто як може, вносить свою частку у перемогу.

Детальніше: Разом допомагаємо нашим бійцям

Деталі

Категорія: №7 від 16.02.2023 року

Перегляди: 270

 Живу я у Воронівцях, як звикли казати люди, на другій Мар'янівці. Як по дорозі йти до Воронівець, то трохи є, більше двох кілометрів, якщо навпростець,стежкою через беріг, то ближче, з кілометр, але промашка добра є. Молодим що, за виграшки, а старшій людині вже треба поспотикатися. Проробила я листоношею у сільському поштовому відділенні понад 25 років, щодня на роботі треба було бути, лиш один вихідний був. Щодня треба було нести важку поштову  сумку, у кожну хату доставляти газети та журнали, а районну та обласні газети - обов'язково. Приносити пенсії, перекази, листи, робити передплату, брати плату за світло, газ, телефон у пенсіонерів.  У відділенні ніколи не було черг, бо ми, листоноші, постійно працювали з людьми за місцем проживання. А яка була дисципліна! Нікому й в голову не могло прийти, що можна спізнитися, передати кимось пенсію чи соціальну виплату,зробити це якогось другого дня. Чи покинути газети в магазині, щоб люди самі приходили та розбирали. І здачу до копійки треба було здавати. Тож і люди були нами задоволені.

Детальніше: Скрізь повинна бути дисципліна

Деталі

Категорія: №7 від 16.02.2023 року

Перегляди: 260

Цей день запам'ятається нам надовго – вчителям, учням, односельцям. Адже  9 лютого Святецький ліцей зустрічав наших мужніх воїнів-земляків Павла Рея, Анатолія Олійника та Андрія Кота. Прибули бійці Збройних Сил України у короткострокову відпустку до рідної домівки з передової, гарячих точок фронту.

Ось знову вони в теплих обіймах стін рідної школи, учнів та учителів. Ми звикли, що герої - це хтось недосяжний,  величний, практично міфологічний. Але ці жахливі події сьогодення, цієї страхітливої  війни, цього повномасштабного вторгнення російської федерації на територію суверенної, незалежної України показали, що герої живуть поміж нас. Хоч у них різні цивільні професії, але зараз вони – наші славні, незламні, героїчні захисники. І кожного з них об'єднує благородна риса – любов до своєї країни, свого народу, своєї землі. Свій священний обов'язок  із захисту Вітчизни, всього найріднішого, українського вони несуть з честю і гідністю.

Детальніше: Тепла зустріч у Святецькомуліцеї