Прочитавши відповідь Теофіпольської селищної ради на мою статтю «Децентралізація чи щось воно не так», знову бачу популізм, маніпуляції, некомпетентність, байдужість, небажання влади вирішувати ті чи інші проблеми нашої громади. Тож, чесно кажучи, дискувати з селищною радою з цього приводу  мені зовсім не хочеться. До такого висновку я прийшов, поспілкувавшись з представниками влади з питання зневоднення, висихання нашої річки у Лідихівці, а також прочитавши «Програму охорони навколищнього природнього середовищаТеофіпольської селищної ради на 2022-2025 роки». Ця Програма  надрукована на двох сторінках офісного паперу. В ній немає жодної згадки, жодного речення про заходи, пов'язані із захистом, збереженням, покращенням водного режиму річок нашої громади.То про що ж тоді можна дискутувати? Таке враження, що ця Програма приймалася, як мовиться, для годиться, для відзвітування перед вищестоячими інстанціями про нібито проведену роботу.

Але повернімося до проблеми зневоднення, висихання нашої річки. Коли я спілкувався з представниками селищної ради, особисто з селищним головою з цього питання, мене найбільш здивувало те, що жодного варіанту спроб його вирішення я не почув.  Це нагадало мені народне прислів'я «Я їм про індики, а вони мені про кури дикі».

У відповіді селищної ради читаю, мовляв «не лише в Лідихівці зневоднилася, висохла річка. Процеси зневоднення спостерігаються і на інших річках громади». Я не знаю, з яких причин висихають чи міліють інші річки. Для цього має бути проведена експертиза по кожній з них. Я можу говорити лише за нашу річку, тому що знаю, якою вона була колись і якою вона стала зараз (тобто, зникла), після втручання людини в її діяльність.

І наостанок. Хочу подякувати нашій газеті, яка є носієм незалежної інформації від жителів громади і не тільки. Незалежно від їх політичних вподобань, соціального статусу. Не сумніваюсь, що газета і надалі буде забезпечувати свободу слова, як би комусь цього не хотілося.

Ігор Павлюк, екоактивіст, село Лідихівка