Погода

Мій біль – моя сповідь

Незабаром стрілка годинника мого життя покаже 85! І тільки 17 із них я ріс, виростав, був з тобою, моє рідне, дороге село, колиско мого сирітського дитинства, надійне гніздечко моєї ранньої юності. То в ньому осиротіли мої крильця, згодом стали пружними, легкими і я вилетів з нього назустріч моїй долі, даної мені Богом:  то Він, Господь, відвернув іншу гірку, колючу долю, яка стелилася маленькому синові «врага народа», то Він серед моїх ровесників дав сироті хоч невеличкий, але все ж талант, і велів дарувати його людям. Ось так я все своє життя при чесному хлібі, так чиню і далі ( я ще потрібний людям).

Дорогий мій батьку Святець! Я у вічному боргу перед тобою: мені, твоєму синові, який 63 роки ( з 1954 по 2017) з Львова лелекою літав до тебе, не вдалось, як архітектору ( першому і, видно, останньому з нашого села), сповна віддячити тобі за все-все, що ти,твоя школа дали мені, сироті. Мене те все гнітило, мені було соромно самим перед собою, я сповідався, написавши в нашу газету «Життя Теофіпольщини» велике оповідання «Уклін тобі, рідне село». Довго я писав його, скорочував, переписував. І з того пера ще й досі скапує мій біль, мій смуток, туга, печаль, жаль і розчарування… Хто не читав його – дещо з нього пригадаю:
«Беріг, бережу і назавжди збережу в моїй пам’яті мої дорогі береги дитинства, мою затишну гавань. Я з тобою, моє рідне дороге село! Тут закопана моя пуповина. Ти, само таке знесилене, виснажене, осквернене, прийняло нас, висланих за татові «гріхи» до себе, зігріло, нагодувало.

Дякуємо за добро
та розуміння

Школа – це світ, у якому кожна дитина хоче відчувати комфорт, впевненість, захищеність, де вчитель – однодумець, порадник, друг, а класні кімнати, коридори та їдальня дихають свіжістю та створюють затишну атмосферу.
Ннщодавно у Воронівецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів завітали шановні гості – виконавчий директор фонду Вадима Лейві «На благо України» Наталія Томчук, староста Воронівецького старостату Леонід Воляник, керівник відділу № 9 ТОВ «Україна 2001» Микола Снігур.
Гостям у нашій школі завжди раді та зустрічають гостинно. Педагогічний, батьківський та учнівський колектив школи висловлюють велику подяку фонду Вадима Лейві «На благо України» за надання матеріальної допомоги у придбанні меблів для шкільної їдальні та шкільних дошок, які розмістили у 1-му та 8-му класах нашої школи.

Коли серце сповнене любові

Відрадно, що у Кунчанській сільській первинній організації ветеранів України її очільник Олександр Стучинський, одночасно з плідною співпрацею з ветеранами війни і праці, знаходить ще годину-другу, аби проявити власний талант у творчості сільських аматорів самодіяльної сцени. Ще ж він великий природолюб, організовує ветеранів та молодь, аби весною та восени посадити саджанці дерев. Щоб не пустували схили горбів, видолинки та яри. Це і ялинки та сосонки, берізки, ясенки, дубки та фруктові деревця (на фото). Щоб потопало рідне село у зеленому віночку, щоб шуміли гайки та сквери, щоб буяли садки. І це ще не все: знають у Кунчі Олександра Сергійовича і як здібного поета. Аби переконати читача в цьому, пропонуємо один з багатьох його віршів. Така вже в нього широка душа, полум’яне серце, сповнене любові до рідного краю.

Вшанували пам’ять


жертв Голокосту

27 січня в Україні і світі відзначили Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту. Дата 27 січня обрана не випадково: саме цього дня 1945 року війська 1-го Українського фронту звільнили в’язнів найбільшого гітлерівського концтабору смерті Аушвіц-Біркенау неподалік польського Освенціма. 
Варто нагадати, що Голокост з давньогрецької перекладається як «всеспалення» й означає систематичне переслідування і знищення (геноцид) євреїв нацистською Німеччиною і колабораціоністами протягом 1933-1945 років. У ширшому розумінні, голокост – систематичне гоніння і знищення людей за ознакою їхньої расової, етнічної, національної приналежності або генетичного типу як неповноцінних, шкідливих. 
Офіційно визнано, що до 6 мільйонів євреїв було вбито протягом Голокосту, з них від 2,2 до 2,5 мільйона на території колишнього Радянського Союзу, значною мірою в Україні. Як відомо, одразу після окупації України нацисти розгорнули широку мережу гетто (найбільшим було Львівське), а згодом почали масово розстрілювати єврейське населення. Одними з найбільших і найвідоміших були розстріли у Бабиному Яру в Києві, але знищення євреїв України було систематичними і повсюдними. 

Спалах пандемії триває

В Україні за добу 1 лютого виявили 35 014 нових підтверджених випадки коронавірусної хвороби COVID-19, зокрема, захворіли 4 190 дітей і 940 медпрацівників, повідомило Міністерство охорони здоров’я. Минулої доби шпиталізували 4 314 людини, 9 894 – одужали, 204 людини померли. Найбільше нових випадків виявили на Львівщині – 2 953.
За весь час пандемії в Україні на COVID-19, за даними МОЗ, захворіли понад 4 мільйони людей, померли понад 100,5 тисяч.
Спалах пандемії спостерігається і в Теофіпольській громаді. За інформацією Теофіпольського лабораторного відділення станом на 1 лютого 2022 року у Теофіпольській громаді зареєстровано лабораторно під-тверджених 4052 хворих на коронавірус. З них – 331 – діти. 360 осіб лікуються, одужало 3599, з початку пандемії померло 92 осіб.