Погода

Знати, щоб попереджати

Дитинство - найважливіший, самобутній і неповторний період у становленні кожної особистості. Саме в цей час дитина формується фізично, психічно й інтелектуально, набуває необхідних знань, умінь та навичок. І саме в цей період вона потребує найбільшої уваги, спілкування і захисту.
Виховання дітей - це й життєва мудрість, і майстерність, і мистецтво.
Важливою складовою виховання дітей є навчання основам безпечної життєдіяльності, яке повинно привчити дитину цінувати та берегти власне життя і життя оточуючих, уникати потенційно-небезпечних ситуацій, а у разі їх виникнення – діяти грамотно, надаючи самодопомогу чи допомогти іншим. Сьогодні проблема безпеки дитини, її уміння захистити себе в навколишньому середовищі була і залишається актуальним питанням у системі виховання й освіти нашої молоді.
Одним із основних напрямків роботи ліцею є створення здорових і безпечних умов навчання та виховання учнів, профілактика травматизму, що вимагає від педагогічних працівників більш сумлінної та відповідальної роботи.

Проєкт “Зелена планета з МХП” охопив і нашу школу

Природа вічний зразок мистецтва. З природи ми черпаємо життєву силу, надихаємося на створення надзвичайних шедеврів мистецтва, літератури, музики… ЇЇ краса, величність та життєдайність є нашим найбільшим багатством.
Завдяки проєкту «Зелена планета з МХП» від Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» на території Воронівецької загальноосвітньої школи було посаджено дерева, які слугуватимуть окрасою для очей учнів, працівників школи та просто перехожих, а також підтримкою для довкілля. Адже дерева – це легені нашої планети, вони виробляють кисень, нейтралізуюють шкідливі викиди, зберігають водні ресурси, впливають на формування клімату планети, допомагають підтримувати родючість ґрунтів.


Колектив та учні нашої школи щиро дякують Благодійному фонду «МХП - Громаді» за наданий посадковий матеріал та всім тим, хто взяв участь у доставленні та підтримці такого надзвичайно важливого та екологічно спрямованого проєкту.

Хочеться вірити, що буде краще

Староста Лідихівського старостинського округу Антоніна Гуменюк працює в місцевому самоврядуванні вже 30 років. З 1991 року, коли від Лідихівської сільської ради відокремили Турівку і Червону Дубину та утворилася Турівська сільська рада. 15 років працювала бухгалтером Турівської сільської ради, 9 років – секретарем, останнє скликання (2015-2020) була Турівським сільським головою.
- Напевне, на моїй долі було так написано, - каже, - працювати з людьми, на громаду, пройти всі щаблі, отримати різноманітні знання. Це дуже відповідальна робота, повна завантаженість, бо ніхто тебе не питає, що в тебе на душі, що в тебе вдома, а на роботі треба бути, допомагати людям, вирішувати їх проблеми, співпрацювати з державними установами.

Щире слово про добру людину
Добрий день, шановна редакція нашої районки!
Під приємним впливом позитивних емоцій одразу вирішила взяти ручку і написати листа-подяку. Вибачайте за багатослів’я, бо слова ці теплі, добрі, світлі, адже прозвучать вони на адресу Жінки, саме так, з великої літери –Людмили Дмитрівни Коломійчук, діловода Карабіївського старостинського округу. Ця чарівна господинька, як дбайлива матуся. З перших хвилин телефонної розмови з Людмилою Дмитрівною відчуваєш її людяність, доброту, любов до тієї роботи, яку вона виконує напрочуд добросовісно, відповідально. І відступають на другий план всі переживання, з якими зверталася за порадою, ніби світлішає на душі, бо ця жіночка дійсно випромінює світло й душевне тепло, ще й при цьому щедро ділиться ним з простими селянами «в літах».

Будьте довше в строю

Звістка про напад фашистської Німеччини на колишній СРСР 22 червня 1941 року застала Абрама Діхтяра на Далекому Сході. Він уже півроку ніс строкову службу в Червоній Армії. Здібного, дисциплінованого й кмітливого воїна, сільського хлопця з України в гарнізоні залишили при центрі короткотермінового навчання щойно призваних новобранців. Разом із старшими за віком однополчанами, вчив їх армійських азів служби: майстерності ведення ближнього і дального боїв, влучної стрільби із гвинтівки, метання гранат, кулеметної та мінометної справ. Одне слово, навиків загальновійськової грамоти, яку повинні опанувати майбутні захисники Батьківщини. І хоча з тих пір минуло вже 80 літ, фронтовик донині пам’ятає усе пережите в горнилі грізної світової пожежі. Здається, що час стирає з пам’яті окремі епізоди воєнного лихоліття, але в розмові із старожилами яскраво відображаються криваві сторінки історії Великої Вітчизняної – складової Другої світової війни.