Тяжке сільське молоко

1 липня 2018 року завершується відтермінування запровадження Державного стандарту України (ДСТУ) 3662:2015 «Молоко-сировина коров’яче. Технічні умови». Запровадити положення про санітарно-гігієнічні норми, що стосуються молоко-сировини, Україна повинна згідно Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Так, відповідно до нового ДСТУ в Україні мали б залишитися три сорти молока: екстра, вищий і перший. А домашнє, тобто сільське молоко, зазвичай, заготівельники приймали другим сортом. Що ж буде з 1 липня? Чи будуть у людей заготовляти молоко? По якій ціні? Як не стати жертвою шахраїв, які будуть скуповлювати селянське молоко по нижчій ціні, а продавати першим чи вищим сортом? За коментарем ми звернулися до головного спеціаліста по роботі з фермерськими господарствами відділу житлово-комунального господарства, будівництва та агропромислового розвитку райдержадміністрації Анатолія Дацюка. Ось що він повідомив:
- На сьогодні немає офіційної інформації щодо якихось змін щодо запровадження ДСТУ по молоко-сировині з 1 липня 2018 року. Скоріш за все, ці стандарти будуть запроваджені. Але, впевнений, молоко від населення будуть продовжувати заготовляти. Так що людям не треба панікувати. Бо заготівельники не зможуть відмовитися від домашнього молока. От щодоби у нашому районі реалізується біля 150 тонн молока, більшу половину його складає молоко від населення. Якщо від нього відмовляться, і не лише у нашому районі, а в масштабах держави, з чого молокопереробні підприємства будуть виробляти молочну продукцію? І якою тоді буде її ціна? Ясна річ, що має місце змова заготівельників. Але це вже компетенція відділень Антимонопольного Комітету України. Та я більш ніж переконаний, що сільське молоко насправді відповідає вимогам першого, навіть вищого сорту. Звісно, і здавачі молока повинні бути добросовісними, бо ж через одного чи кількох недобросовісних страждають інші люди. А взагалі, на законодавчому рівні повинна бути встановлена мінімальна ціна на сільське молоко. Бо ж йдеться про забезпечення продовольчої безпеки нашої держави, соціальну значимість для вразливих верств населення, бо ж більшість людей на селі виживають завдяки молоку. Йдеться і про збереження традиційного укладу і зайнятості в сільській місцевості. То ж дуже хочеться вірити, що в Кабінеті Міністрів, і В Мінагрополітиці це будуть враховувати.

Який настрій сьогодні у людей, які доглядають кілька корів, тяжко працюють, але з цього живуть, ми поцікавилися у селі Троянівка. Бо ж, дійсно, тих, хто має роботу, тут можна порахувати на пальцях, та й навіть якщо є робота, треба тримати господарство, без цього ж – ніяк. То ж обідньої пори вирушили на пасовище за селом, до тягнеться аж до сусідніх Строків. Євгенія Антощук приїхала сюди доїти свої чотирьох корівок на cкутері.
- Пішли дощі, - розказувала, - то трохи зазеленіло, а перед тим була сильна злива, нанесло намули. Але більше де мають пастися, де більше з ними подітися? Мусять гризти між будяками. А як беремо додому, то вранці та ввечері треба їх нагодувати. А як інакше жити? На все треба грошей. Я ж ще молоко збираю, майже півтора року збирала на Перший Національний кооператив, то й ціна була. То що, не дали їм робити, витіснили. То ж з березня цього року збираю на «Ізяславмолоко», за травень заплатили нам по 4 гривні, що далі буде, хто знає. А люди всякі є, і воду ллють, і молоко здають, як корів лікують, антибіотики колять. Та ще, Бог милував, якось обходилося. А ще кажуть, доїти апаратами треба. От вдень корови в полі, а як забираємо додому, то ж вони не в хліві стоять, а коло городу, і там не виходить ними доїти. То ж якщо господиня має совість, корова в неї буде чиста, і вим’я вона ретельно помиє, і відра будуть чисті. А це просто, щоб ціну збити, заготівельники кажуть, що наше молоко забруднене. Я ж на фермі років з десять робила, бачила, які були ті апарати, там і вода була, і сеч, і що хочеш. То ж наше молоко не гірше, ніж на фермі, тільки платять нам вдвічі менше. Нема правди на світі, та де ми подінемося? Ще ж ото дуже образливо, є тут такі багатії, насміхаються з нас, мовляв, з гною не вилазимо.
Поруч доїла свої шість корів Лідія Шайдюк. Родом вона із Закарпаття, приїхала сюди на заробітки, як то колись модно було, колгоспи наймали жінок з того краю на буряки. Та й тут зосталася, вийшла заміж, живе вже в Троянівці 18 років.
- Ото щодня встаю я пів четвертої ранку. Щоб подоїти, молоко наготувати, вигнати корів сюди на пасовище. Не встигла оглянутися, бо ж і наварити треба, і городи доглянути, ще є троє бичків, четверо телят, кобила, вже й обід. А далі треба заготовити худобі на вечір та на ранок. Ото з чоловіком Віталієм на корів і робимо. Роботи ж нема, а вижити треба. Руки-ноги болять, викручують, а де подінемося. Їй-бо, там, на Закарпатті, люди менше роблять, там стільки худоби не тримають. Здаю я молоко на ТОВ «Україну». Якби ж та ціна не падала, то була б якась копійка, от сьогодні 84 літри здала. А те, що наше молоко не гірше, то таки чиста правда. Я як згадаю, як перед Троянівкою я на заробітках була у селі Ладиги Старокостянтинівського району. Погано нас там годували, ходили ми на ферму за молоком. То в трилітровій банці на кілька пальців там гною було. То молоко з ферми не забруднене, а наше забруднене! На базарі трилітрова банка коштує 40 гривень, а нам вона виходить по 12 гривень. Як вже можна з нас так знущатися?
Що буде з 1 липня, побачимо. Та все ж таки ці трудівниці сподіваються, що не може літра молока бути дешевшою за коробку сірників чи пляшки води. Бо чи є ще таке в світі? Чи в Європі, куди ми так хочемо.
Галина Тебенько