Це його покликання
Про те, що обрав дуже відповідальну, нелегку професію ветеринарного лікаря, одну із стародавніх, шанованих, Віталій Глаговський жодного разу не пошкодував. Бо працелюбний, старанний, любить тварин, поважає людей, щирий душею. Лікувати тварин, рятувати їх – це не просто високі слова, це його покликання.
Народився та виріс Віталій у Єлизаветполі. Закінчив місцеву дев’ятирічку, далі Гальчинецьку ЗОШ І-ІІІ ступенів. Із задоволенням вчився у Кам’янець-Подільському Національному Аграрно-Технічному Університеті на факультеті ветеринарної медицини. Багато додала йому, як майбутньому ветеринарному лікарю, практика в Хмельницькій обласній державній лікарні ветеринарної медицини, бо теорія це теорія, а практика – найголовніше.
- По закінченню університету я став працювати у ФГ «Кунчанський», - розказує, - це теж була для мене велика школа, адже на молочно-товарній фермі щодня потрібно застосовувати свої знання та вміння. А далі Олег Павлович Федорчак, тодішній головний лікар Теофіпольської районної державної лікарні ветеринарної медицини, запросив мене до себе. Тут за мною була закріплена Теоофіпольська дільниця, більше я працював з дрібними тваринами. Робота у лікарні, на дільниці теж для мене стала сходинкою професійного зростання. Хоч треба було йти на виклики і ввечері, і вночі, у вихідні та свята. Звісно, втомлювався, та коли у господаря захворіла корова, коли люди на мене надіялися, чекали – на першому плані було виконання свого обов’язку. Важливим для мене було те, що працював з такими професіоналами, як Олег Федорчак, Оксана Рахміль, Олег Мережинський, з начальником районного управління ветеринарної медицини Павлом Шевчуком, його заступником Віталієм Грициком. Також добрі слова хочу промовити про моїх наставників – лікарів Єлизаветпільської дільниці Івана Склярова та Ігоря Яцишина, Віталія Лебедя з Базалії.
Уже третій рік Віталій працює ветеринарним лікарем у Базалійському відділку № 4 ТОВ «Україна-2001», тобто на свинокомплексі потужністю 10 тисяч голів. Зізнається, що спочатку було страшно, як встигнути вчасно поробити прививки, лікувати хвороби, взагалі, як справитися.
- Але знову мені пощастило, - продовжує, - бо колектив відділку на чолі з Олександром Гончарем тут дружний, це колективна праця. Підприємство закрите, аби мінімізувати ризики виникнення інфекційних захворювань, тут запроваджені суворі заходи з біобезпеки. Умови праці комфортні, приходиш на роботу, приймаєш душ, одягаєш робочу форму, завершуєш роботу – знову приймаєш душ, форму перуть, ранком ти одягаєш чисту. Так що я задоволений, просто хочеться працювати.
Живе Віталій Глаговський у Єлизаветполі. В усьому підтримує сина, гордиться ним та його сім’єю мама Любов Олександрівна. Дружина Оксана працює нянею у Гаврилівському дитячому садочку, разом піклуються про своїх діточок – першокласницю Віталіну та трирічного Максима. Трудиться господар і вдома – особливо до душі йому розведення бджіл, а це ж кропітка робота. А як випадає вільна година, любить вирушити на полювання зі своїми мисливськими собаками – лайкою Волчою та гладкошерстним фокстер’єром Чітою. Хоч це рідко буває, як і ще одне його улюблене заняття - рибалка.
Що залишається побажати молодому ветеринарному лікарю: аби був здоровим та щасливим, залишався таким же добрим, щирим, розумів чужу біду, приходив на допомогу, рятував братів наших менших. І ніколи не зраджував своєму покликанню.
Галина Тебенько
