Холшевнікові - останні

власники Шарлаївки

Назва «Шарлаївка», як топонім, поступово відходить у минуле та забувається жителями Теофіпольщини. Від моменту заснування село мало не лише різні назви, а й різних власників. Спочатку село називалось Волиця Шираївка, пізніше Шараївка (1616 р.), Шарлаївка (1618 р.), а з 1954 р. - Волиця. Спочатку власниками села були князі Острозькі, пізніше - князі Заславські, Сангушки. В останній чверті ХІХ ст. село разом із Волицею Польовою та Ледянкою перейшло у власність Миколи Васильовича Холшевнікова (1822-1907).
Микола Холшевніков, уроджинець Іркутської губернії, походив із обер-офіцерських дітей. В 1843 р. в чині прапорщика Корпусу Лісничих закінчив Лісовий і межовий інститут та був направлений на роботу в Казанську губернію. В 1855 р. в чині підполковника Корпусу Лісничих був переведений в Санкт-Петербург ревізором лісництва. В тому ж році обійняв посаду таємного радника і отримав статус родового дворянина. Підтримував дружні зв’язки з російським поетом М. О. Некрасовим. Мав декілька маєтків в Заславському повіті Волинської губернії. Шарлаївку передав своєму синові Порфирію, в якого часто гостював. Під час одних із відвідин в 1907 р. Микола Васильович застудився та 30 січня помер від запалення легенів. Похований в Санкт-Петербурзі на Смоленському православному кладовищі.

Тривалий час власником Шарлаївки був Порфирій Миколайович Холшевніков (1849-1926), який здобув гарну медичну освіту. Захистив дисертацію на тему «До питаня про будову і розвиток м’язів серця ссавців» на здобуття ступеня доктора медицини. Працював лікарем на Далекому Сході. Впродовж 1900-1903 рр. займав посаду головного лікаря морського шпиталю у Владивостоці. Після Владивостоку проживав із дружиною в Шарлаївці.
Про Холшевникових досить гарно відгукувалися шарлаївські селяни. Поміщики були добрими до селян. Будучи лікарем, Порфирій безкоштовно лікував селян. Прапрабабуся автора цієї статті Горпина Білогородецька працювала кухаркою та розповідала, що «… пані були дуже добрими…». Згадувала також випадок, коли її сини, влізши в сад, назбирали яєць та обкидали ними будинок Холшевнікових, то пані «…просили, щоб діти такого більше не робили…». Саме тому в буремні роки 1917-1921 рр. селяни і більшовики не чинили зла своїм власникам. В 1919 році Холшевнікови передали свій будинок під школу, а самі проживали у флігельці, а в 1926 році виїхали до Петрограда. Селяни пам’ятають, що пані після війни ще приїжджала в Шарлаївку, про що тоді писалося в газеті. Син Михайло Порфирійович Холшевніков (?-1958) проживав в Москві.
Маєток Холшевнікових розташовувався майже при в’їзді в село з боку Поляхови. Поміщики мали великий садок. Селяни згадували, що сад був надзвичайно багатим на різні плодові дерева та кущі, що на той час для селян було певним чином диковинкою. Будинок був одноповерховим із одною великою залою та декількома меншими кімнатками та високими стелями.
За сприяння власників Шарлаївки в 1863 році запрацювала церковно-парафіяльна школа, в якій в 1864 р. навчалося 67 дітей, а в 1890 р. - 80 (за іншими даними - 39 (33 хлопчики та 6 дівчаток). На утримання школи парафіяни віддавали 180 крб., з яких 120 крб. отримував вчитель, місцевий селянин Никон Матвійович Ткачук, який закінчив церковно-парафіяльну школу. З другої половини 1890-х рр. вчителем працював Йосиф Ольшанський. Будучи досить старанним і хорошим знавцем церковного співу, був помічений повітовим правлінням. Влітку 1898 р. Заславське повітове відді-лення прийняло рішення перевести вчителя на більш оплачувану роботу в Заслав (150 крб.). Дізнавшись про це, селяни відправили в Заслав депутацію із проханням залишити Ольшанського в Шарлаївці. Фрагмент тексту прохання було надруковано в 1900 р. в додатку до московського журналу «Воскрестный день»: «Ми вперше дочекались хорошого вчителя, і того від нас забирають; просимо зробити так, щоб Ольшанський залишився в нас; ми всі любимо свого вчителя і цінуємо його, залиште його в нас… І ми дамо Ольшанському 150 крб., і лише йому, нехай залишиться в нас. Всі діти зібрались в школу і плачуть, коли дізналися, що вчителя переводять від них, діти наші любили його, звикли до нього, і ми його любимо…». Вислухавши прохання селян, повітовий наглядач залишив Йосипа Ольшанського вчителем в Шарлаївці.

В умовах першого антирелігійного наступу в рамках воєнного комунізму церковно-парафіяльна школа припинила роботу. В таких умовах, Шолшевнікові передають свій будинок під школу. В 1921 р. запрацювала чотирирічна трудова школа. В 1926/1927 н. р. навчалося 137 учнів і працювало троє учителів: Л. Рибчинський, Н. Криницька і В. Ткачук, в 1938/1939 н. р. - 128 учнів і 4 учителі, а в 1946 р. - 137 учнів і працювало 6 учителів: В. Тогобицький, Т. Мельник, П. Миколайчук, Й. Грицюк, Н. Форисюк та І. Лавренюк. В 1950-х рр. у школі працювала Гнатюк Анастасія Трохимівна (Тарасівна) - матір відомого співака, уродженця села Миколи Гнатюка. В 1962 р. початкова школа в Шарлаївці припинила роботу. Деякий час будівля використовувалась під гуртожиток для солдатів і жінок, які приїздили на роботи до колгоспу.
Окрім освіти, власники допомагали селянам в економічному плані. На момент скасування кріпосного права в 1861 р. Шарлаївка належала А. Борковському, а з 1863 р. - князю Сангушкові. Селяни були змушені виплачувати гроші за землю. Свавілля князя Сангушка, який відібрав в селян наділи і довів останніх до розорення, викликали в 1871 р. селянський бунт, який вдалося придушити за допомогою військових під командуванням підполковника Копанського. Новий власник Шарлаївки М. Холшевніков повернув селянам землю і допомагав їм налагодити господарство. В 1921 р. на базі маєтку Порфирія Холшевнікова було організовано радгосп, а в 1925 р. - сільськогосподарську ар-тіль імені Рикова.
Сьогодні на місці красивого поміщицького маєтку лежить заросла пустка. Єдине, що нагадує про поміщиків у Шарлаївці, - залишки парку.
Вадим ЯБЛОНСЬКИЙ,
вчитель історії Поляхівського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст.-колегіум»