90 літ

кропіткої праці

Так склалося у моєму житті, що маючи зовсім іншу фахову освіту, я понад 20 років своєї трудової біографії мала дотичність до журналістики - творення районної газети. Ази цієї досить непростої роботи я отримала у редакції Білогірської газети “Життя і слово”, де працювала деякий час. Журналісти зі стажем говорили, що є у мене відчуття слова, що було для мене дуже цінно, бо саме це “відчуття слова” було просто необхідним в подальшій роботі на посаді начальника інформаційно-аналітичного відділу Теофі-польської районної ради.
Тодішній голова районної ради Василь Шуляк (світла йому пам’ять), провівши зі мною розмову, одним із пріорітетних напрямків роботи вказав на співпрацю з засобами масової інформації, сприяння у висвітленні діяльності ради у ЗМІ. Як сьогодні пам’ятаю його мудрі слова: “Маєш з цими людьми бути дипломатичною, це така братія, що з ними треба поводитись мудро, це розумні люди”. І я завжди старалась дотримуватись цих настанов.
З часом всі працівники нашої районки стали моїми, без перебільшення скажу, друзями. Зрозумівши журналістську кухню зсередини, я з великою повагою ставилася і продовжую це робити до всіх творців газети. Це дійсно особливі люди, бо далеко не всі, навіть маючи журналістський диплом, залишаються працювати на цій ниві. Тут потрібно мати щось від Бога, як художнику, як скульптору... За період роботи я зустрічала багатьох людей, які могли непогано говорити з трибуни, але викласти думку на папері могли далеко не всі.

Я була дуже задоволена, що в подальшому очільники місцевого самоврядування в нашому районі - Василь Кравчук, Віктор Лебединський, Андрій Петринюк, під керівництвом яких я продовжувала працювати, завжди з розумінням вибудовували співпрацю з журналістами, правильно реагували на критику. Звичайно бували різні ситуації, як ми їх називали “робочі моменти”, але завжди знаходили порозуміння. В цьому контексті, я хочу щиро побажати представникам нинішньої влади, людям молодшого покоління, не відкидати на задній план співпрацю з друкованими засобами масової інформації, правильно реагувати на критику. Нам ще досить далеко до держави в смартфоні, тим більше до Теофіпольщини у смартфоні.
Понад 3000 громадян є передплатниками газети “Життя Теофіпольщини” на поточний рік, це досить вагома цифра і за нею стоїть кропітка праця її творців, зокрема редактора Галини Тебенько. Хочу наголосити, що саме за її керівництва газета стала більш насиченою місцевою інформацією, якісно змінився її стиль та дизайн. І це не дивно, адже вкладає у створення кожного номера частку своєї душі.
До прикладу аналізуючи передплату протягом багатьох років, з гордістю можу констатувати, що в Теофіпольському районі, а зараз в територіальній громаді, ця цифра майже завжди була вдвічі більша, як в інших районах з такою ж кількістю населення. А цифри, як правило, річ вперта.
Багато згадується особливих ситуацій, які були повчальними. Свого часу ми започаткували в газеті рубрику “З життя терито-ріальних громад”. Разом з журналістами районки я завжди брала участь у її творенні. Виїжджали в населені пункти, спілкувалися з керівниками, депутатами, жителями сіл різних вікових категорій. Згадую один випадок - ми з Валентином Дузяком, тодішнім редактором, зустрілися з жіночкою старшого віку, досить цікавою співрозмовницею. Хочу сказати, що Максимович чомусь був не в гуморі і ставила запитання, говорила з нею я, дещо занотовуючи, а він майже не брав участі в розмові, нічого не записуючи. Я хвилювалася, що ж він напише, бо писати матеріал мав саме редактор. Через день в газеті була надрукована стаття на цілу сторінку, нічого з нашої розмови не загубив, все проаналізував, написав на «відмінно». І я вкотре зрозуміла, що де я, а де Дузяк на ниві журналістики, справжній майстер слова.
Талановиті люди, вони талановиті у всьому. Не раз на шпальтах районки друкувались прекрасні вірші Валентина Дузяка та Тадеуша Островського. Один з віршів “Донбас у вогні” Тадеуша Островського покладений на музику волонтером Олександром Колесником, був виконаний ним перед бійцями в зоні бойових дій.
Напередодні ювілею - 90 річчя газети “Життя Теофіпольщини” я з великою повагою хочу згадати усіх творців нашої районки, з якими в різні періоди зводило мене життя: Валентин Дузяк, Лідія Пейда, Людмила Довганюк, Тадеуш Островський, Володимир Рубашевський, Галина Тебенько, нині покійних Галину Мартинюк, Михайла Червоного, Вадима Шептицького (світла їм пам’ять). Щиро вдячна долі, що звела мене з такими людьми. Ви всі особистості, всі неймовірно талановиті. Усім вам бажаю здоров’я, сил, терпіння, а працюючим - щоб всі ваші проєкти були реалізовані. Щоб газета була, щоб її чекали, щоб її передплачували.
Ганна Кондратюк