85 років від
зруйнування костелу Святої Трійці в Базалії
Цього року виповнюється 85 років від болючих подій для віруючих Базалії руйнації костелу Святої Трійці та репресій римо-католицького духовенства та вірних.
Історія римо-католицьких культових споруд в Базалії є цікавою, багатогранною та трагічною. Перший костел в містечку збудував в 1586 р. князь Василь-Костянтин Острозький. Точного місцерозташування костелу не знаємо, є відомості, що дерев’яний костел розташовувався перед замком, посеред ринку.
На утримання святині князь заповідав по 16 злотих кожного року, а в першій половині XVIII ст. костел мав в Базалії власний фільварок з річним доходом в 300 злотих. Проте, під час пожежі 1 лютого 1759 р. костел згорів, а на його місці для парафіян збудували тимчасову дерев’яну, а пізніше муровану каплицю Св. Роха.
Князь Нестор Сапега вирішив розпочати будівництво нового мурованого костелу подалі від ринку поблизу давнього плебанського саду. Уже 18 березня 1760 р. він надає нову земельну ділянку ксьондзу Анджею Броніковському та фундуш: 1/10 снопів з грунтів Базалії та ряду сіл до Корчівки. Річний дохід костелу становив 31617 злотих, якого вистачало для придбання необхідного забезпечення (4260 злотих), виплати на утримання слуг і фільваркової челяді (1120 злотих), на утримання школи та шпиталю. Будівництво нового костелу завершилось до 1780 р., а його освячення здійснив в 1840 р. кам’янецький біскуп Францішек Мацкевич.
Однонефний бароковий костел Святої Трійці вражав відвідувачів містечка своїм виглядом та розмірами (довжина в 33,9 м, ширина - 19,6 м). Костел був оточений мурованою огорожею, вибілений, покритий білою бляхою, колони прикрашали 14 корзин: одна дерев’яна, решта - кам’яні.
Внутрішнє оздоблення костелу вражало ще більше. Колони від фаціату і до низу були вибілені. Над хором розміщувалася статуя доброго пастиря, а по обидва боки від неї - вазони. Трохи нижче стояли дві статуї: Св. Петра та Св. Павла. В тильній стороні костелу розміщувалася статуя Діви Марії, а трохи нижче статуї Св. Теклі та Св. Яна Непомуцена. В костелі було багато образів святих: Св. Яна Непомуцена, Св. Роха, Святої Діви Марії, Св. Теклі, Св. Марії Магдалени, Св. Анджея, Св. Міхала, Св. Матеуша, Св. Йоана Євангелиста. Біля вівтаря, на постаментах, стояло дві статуї Св. Петра і Павла. Вгорі висів великий образ Св. Трійці. Костел налічував 9 вівтарів. В костелі було багато виробів із золота та срібла, міді та цинку.
Великою була бібліотека костелу: Біблії та літургійні книги (20), теологічні (16), правничі (1), історичні (3), медичні (2), набожні (10), світські (1). В архіві зберігалися метричні книги, ерекційні грамоти, документи з наділення землею, господарських питань та ін.
При костелі містилася школа та шпиталь. Приміщення школи на 1799 р. знаходилось в напіврозваленому стані, тому під навчальні приміщення використовувались пристосовані будівлі. Збудований в 1647 р. шпиталь був невеликим, але Казимир Сапега в XVIII ст. збудував новий корпус.
Базалійська парафія була багаточисельною. Наприкінці XVIII ст. кількість віруючих становила 7000 осіб, а на початку ХХ ст. 6000 осіб. До костелу Св. Трійці були приписані каплиці в Терешках, Великих Зозулинцях, Великому Лазучині, Корчівці, Михиринцях. Окрім вірних із Базалії до парафії відносилось 40 сіл.
Процес занепаду костелу розпочався на початку 1930-х років. Пік наступу на парафію припав на 1935-1936 роки. В умовах ціле-спрямованого наступу більшовиків на релігію, спочатку в 1935 р. костел обклали непосильними податками, а в 1936 р. - зруйнували. Колись багаточисельна парафія втратила майже всіх вірних через примусове виселення поляків з Теофіпольщини та через сфабриковану справу «Білякевич та інші».
Священника Олександра Білякевича 12 січня 1936 р. засудили до 7 років виправно-трудових таборів, а його помічника о. Юзефа Романюка до 4 років. За фінансову допомогу священникам та їхнім сім’ям в 1939-1940 рр. до різних термінів ув’язнення в трудовому таборі поблизу м. Кем (Карелія) засудили Казимежа Філіповського, Стефанію Янковську, Марчеліну Нівінську, Анастазія Завадського.
Останнім репресованим базалійським священником був о. Борис Барановський, якого військовий трибунал НКВС Кам’янець-Подільської області засудив до 10 років таборів. В результаті таких дій парафіяни, які могли зробити вагомий внесок у розвиток району, опинились в середньоазіатських республіках без права на повернення або у виправно-трудових таборах.
Вадим Яблонський,
вчитель історії Поляхівського НВК ЗОШ І-І І ступенів-колегіум
