Намірилися окремі патріоти у Славуті, запропонувавши місцевим депутатам позбавити районну лікарню почесного найменування, якого вона носить, а саме Героя Радянського Союзу лікаря-патріота Ф.М. Михайлова. Оскільки район ліквідовано, то завважали й усунути риторику «районна», а разом з тим і ім’я Героя. Нині у суспільстві твердять, що патріотизм, то прихисток для сумнівних людей. Може й так, бо їм не до «хеньзи» ім’я Федора Михайлова, який, будучи висококваліфікованим лікарем, із професійним сумлінням виконував клятву Гіпократа, а також мужньо організовував підпілля сміливців на боротьбу з нацистськими окупантами. Від його іскри розгорнулося полум’я боротьби на усій північній частині області у Славутському, Шепетівському, Ізяславському, Берездівському районах, Грицеві, Ляхівцях, Теофіполі, Плужному, Ямполі та інших населених пунктах.
Ініціатори ж перемін, взяли під сумів 78- річні події воєнного лихоліття, коли Федір Михайлович після оточення під Полтавою не зміг перейти лінію фронту і повернувся до сім’ї у Славуту. Раніше Михайлов був зобижений радянською владою і знаючи це, німці призначили його головним лікарем районної лікарні. Проте Ф.М. Михайлов залишився справжнім патріотом Батьківщини.
Він лікував хворих людей і поранених військовополонених з «Грослазарету», або концентраційного табору «Шталаг 301». Тоді тамтешні лікарі окремим надійним людям проставляли діагноз інфекційних захворювань типу тифу, туберкульозу і відправляли у місцеву лікарню, де Михайлов їх списував, як померлих. А насправді вони поповнювали започаткований партизанський загін Антона Захаровича Одухи із села Стригани. Таким шляхом вийти на волю, скористалися десятки знедолених радянських воїнів і серед них білорус - медик Друян Ібрагім Леонідович, майбутній світило медицини сусідніх «сябрів».
За сприяння Михайлова підпільний комітет в концтаборі організував втечу кількох сотень полонених. 22 липня 1942 року за доносом зрадника Федір Михайлов був арештований і на допитах у гестапо не зломився і мужньо вистояв, як патріот. За це гітлерівці 5.08. 1942 року привселюдно його стратили (через повішення ) на території лікарні, там де він творив благодійні і бойові подвиги. Згодом з’єднання більше з десяти партизанських загонів в складі понад 4000 штиків стало носити ім’я Федора Михайлова.
Нинішні дрібні людці (колишній військовий П. Скиба), які ініціюють таке нахабство, воюючи з мертвими, поля не орали, а якби й орали, то малою скибою з мілкою борозною. Тобто, тим самим озлоблено закладають міну уповільненої дії на майбутнє.
Ймовірно, за позбавлення ім’я Героя лікувальному закладу, ініціаторам такої афери буде добряче віддячено. Проте місце порожнім не буває, а як вони ще причеплять на вході до лікарні вивіску з іменем Уляни Супрун, то винагорода мабуть удесятериться.
У їх діях проглядається, як мовиться у народі «Поганому танцюристу, та й щось там мішає…».
Тож зупиніться і отямтеся, не страміться, побійтеся гніву Небес!
R.S. Коли готувався матеріал до друку, ветерани міста і Славутччини, колектив лікарні та люди доброї волі, відстояли гідне ймення Героя. Депутати Славутської міської ОТГ виявляючи благорозуміння і 14 голосами на сесії проголосували проти безглуздої ініціативи, а лише 4 –за, та 8 – ма утриманих.
РОСТИСЛАВ ТРОЯН,член облради ветеранів Хмельниччини
