Погода

 Дитина народилася, щоб жити,

 Любити серцем, мріяти, творити,

 Добро нести,тепліти і радіти,

 Себе у цьому світі не згубити-

це так важливо в час, коли ідеали розмиті, губляться в суєті суєт. Усі ми іноді зустрічаємось з несправедливістю, насиллям або по відношенню до нас, або до  когось стороннього, або ми сліпо обминаємо ситуацію, коли є свідками насилля зі сторони. Життя прожити не завжди легко і просто. Людина потребує розуміння, підтримки, допомоги.

24 грудня святкує своє професійне свято архівний відділ Теофіпольської районної державної адміністрації Хмельницької області.

У цей передсвятковий час радо вітаємо усіх колег, які присвятили своє життя шляхетній справі збереження історичної спадщини нашого народу.

Частинка збереження нашого минулого зберігається в скарбниці архівного відділу. 

На сьогодні в архівному відділі на зберіганні знаходиться 17 тисяч документів, 115 фондів.  Фотодокументів 3281 одиниця зберігання, фотодокументів 73 одиниці обліку, відео 248 одиниць обліку та 6 фондів особового походження видатних людей нашого району таких, як Василя Корнійовича Шуляка, Івана Архиповича Стасюка, Віктора Омеляновича Лебединського, Володимира Кузьмовича Кухарука, Василя Андрійовича Петринюка та Василя Васильовича Мастія. 

З директором Теофіпольського РЕМ АТ «Хмельницькобленерго» Василем Борболюком ми зустрілися зранку якраз 22 грудня, у День енергетика. Та підприємство працювало у штатному режимі, чергувала оперативно-виїзна бригада, з хвилини на хвилину мали від'їхати на села контролери (на фото). Бо ж саме від працівників РЕМу, від їх професіоналізму та сумління залежить стабільна робота суб'єктів господарювання Теофіпольщини, закладів соціальної сфери, залежимо і ми, побутові споживачі. Бо є світло, є життя, є тепло та затишок, є блага цивілізації.

Переконана, що читачів нашої газети не залишила байдужими сторінка «Пишемо книгу», започаткована у листопаді 2019 року. Бо ж вона про те, як нашим землякам, молодим хлопцям-новобранцям Радянської Армії та офіцерам довелося пройти вогняними стежками афганської війни, яка тривала впродовж десяти років, з 1979 по 1989. Про те, як вони пережили це жахіття, водночас виконали військовий обов'язок, залишилися вірними присязі. Про те, як довго їх не полишав афганський синдром, пекучі спогади про обпалену війною юність.

Нещодавно до редакції звернулася Ніна Тарасюк (Михалкова)з Новоставець. Розказала про свого однокласника Вадима Середу з Вовковець. Новоставецьку середню школу вони закінчили у 1968 році, було тоді їх аж 43 випускників – з Новоставець, Човгузова, Кривовільки, Антонівки, Турівки та Червоної Дубини. Був Вадим хорошим хлопцем – добре вчився, особливо вдавалися йому математика, фізика, займався спортом, був товариським та надійним. Мріяв стати військовим, був відповідальним та наполегливим. Адже був зовсім маленьким, як померла мама, батько одружився вдруге, його ж виростила батькова рідна сестра. Після школи одразу Вадим вступив до військового училища. Додому приїздив рідко, бо ж така вона, доля офіцера.