Погода

А якщо це станеться з вами?

До редакції звернувся житель Новоставець Володимир Крисько, рідний брат Лідії Олександрівни Крисько. Показав нам виписку з Хмельницької міської інфекційної лікарні, де зазначений діагноз, лікування та результати тестів на коронавірус. Бо якраз Лідія Олександрівна, 52-річна жінка з Новоставець перебувала у цій лікарні з 29 березня по 2 квітня з ознаками підозри захворювання на цю хворобу.
- Напишіть ще раз, - казав, - що результати тестів негативні, тобто вона на коронавірус не хвора, і що не було в неї і пневмонії. Подумайте самі, якби вона була хвора, невже її за чотири дні відпустили б? А то люди мене жахаються.

Знову про


коронавірус

Пандемія захворювання на COVID-19 поширюється. За даними МОЗ станом на 8 квітня підтверджено вже 1668 випадків захворювання на це небезпечне захворювання, померло 52. Тобто, попри всі вжиті заходи, динаміка розповсюдження коронавірусу сумна.
Яка ситуація У Теофіпольському районі? Які додаткові заходи вживаються? Чи готові наші медичні заклади протистояти пандемії?

Карантин у час


Великого посту
Так вже сталося, що в усьому світі триває пандемія коронавірусної інфекції. І випало нам це випробування якраз на час Великого посту, напередодні найбільшого християнського свята – світлого воскресіння Ісуса Христа. Та у храмах Православної Церкви України і під час карантину проходять всі богослужіння згідно уставу Православної Церкви. Все відбувається без змін, лише з обмеженою кількістю людей, або без них, лише за участю священника, церковного хору та послушників. У нашому храмі Покрови Пресвятої Богородиці під час богослужінь перебуває не так багато людей, бо ж така вимога карантину. Задля безпеки вірян при вході у храм руки обробляють дезінфікуючими засобами. Звісно, у час Великого посту треба відвідувати храм, молитися, сповідатися, прийняти святе причастя, але, на жаль, масово це тепер робити немає змоги.

   ВЗІРЕЦЬ У  ВСЬОМУ

Насамперед скажу, що колишній воїн-афганець молодший сержант Томчук народився в Поляховій 30 березня 1969 року. Тому й закономірно, що нарекли його ім’ям Олексій, бо ж у тому числі відзначають празник святого Олекси Теплого. Батьки: Павло Лук’янович і Галина Петрівна – раділи ( хоч і не первісток, бо вже була в них донька Наташа) і були, як мовиться, на сьомому небі. Та й як не радіти – це ж бо мужчина – майбутня підмога та зміна батькові. Наперед забігаючи скажемо, що вони не помилилися. Але про це в нашій розповіді пізніше.
А поки що синочок зростав-підростав. Згодом пішов до першого класу місцевої школи, навчання в якій успішно закінчив через десять років.
Подумував Альошка (так називали його в сім’ї) вступати до технікуму, але райвійськкомат випередив хлопця, та направив призовника на курси шоферів у Теофіпольське СПТ-34.
Поки навчався там, то й не зогледівся, як сповнилось йому 18 років від дня народження. А якщо так, то й вручили хлопцеві повістку на призов до Збройних Сил Союзу РСР. І вже 25 квітня 1987 року з обійстя Павла Лук’яновича Томчука проводжали під браву музику Олексу на дійсну строкову службу.