Погода

ПРИВИД


ТЕОФІПОЛЬСЬКОГО ПАЛАЦУ

Наймальовничішою місциною Теофіполя на сьогодні є рештки старовинного парку, які збереглися якимось дивом. Ні буревії, ні час, здається, не владні над кількома десятками дерев, що височіють над ставом. Від князівського палацу не залишилося навіть каміння, та й історія його побудови також має багато невідомих сторінок.
Побудову палацу у Теофіполі пов’язують з переїздом сюди на постійне проживання княгині Теофілії Яблоновської з Сенявських. Саме вона добилася королівського привілею, що дозволяв проведення ярмарків та переводив поселення в розряд містечок. Саме з її волі Чолган став Теофільполем, а княгиня намагалася тут по-новому облаштувати власну резиденцію.

Віват, Теофіполь!

Пливуть віки, за роком рік
нестримно час у далеч лине
й сьогодні на календарі
вже шестисоті іменини.
Знайти би рідкісний метал
не для багатства – для моніста1,
бо зріє думка давно та -
вквітчати герб Божого Міста2.

 

З  позачергової  сесії районної  ради

Чергова сесія районної ради мала відбутися 20 березня, однак через запровадження карантину її проведення відмінили. Оскільки виникла необхідність прийняття рішень районної ради з ряду питань, а таких виявилося аж 35, вирішили провести позачергову сесію 26 березня. І вона відбулася, лише не в сесійній залі. Аби в час загрози поширення пандемії коронавірусу запобігти масовому скупченню людей, депутати зібралися на районному стадіоні. Добре, що стояла гожа, тепла днина.
Головував на сесії голова районної ради Андрій Петринюк. Депутати обговорили виконання Програми соціально-економічного розвитку Теофіпольського району на 2019 рік та затвердили відповідну Програму на 2020 рік. Проаналізували виконання Програми матеріально-технічного забезпечення для створення територіального центру комплектування та соціальної підтримки на базі Теофіпольського районного військового комісаріату на 2019 рік та затвердили таку ж Програму на 2020 рік.
Обговорили виконання Програми розвитку та підтримки первинної медико-санітарної допомоги Теофіпольського району на 2019 рік.

Аби вберегтися


від коронавірусу

Продовжуємо інформувати населення району про заходи щодо попередження розповсюдження захворювання на гостру респіраторну хворобу, викликану коронавірусом.
Так, 26 березня відбулося засідання місцевої комісії з техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. Очолила засідання голова райдержадміністрації Олена Ковцун. Розглядалося питання «Про вжиття додаткових протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території району».
Було прийняте рішення про розгортання контрольно-пропускного пункту на кордоні Ланівецького та Теофіпольського районів у селі Лисогірка. Аби забезпечити контроль за забороною регулярних перевезень, здійснення моніторингу серед учасників дорожнього руху, виявлення осіб, які порушують правила щодо карантину, санітарно-протиепідемічні правила та норми.


УДАР СТРІЛИ



Афганістан. Назва цієї країни несподівано вирізнилася з-поміж інших і невідворотно увійшла в наше життя. Як удар стріли: прямий і невідворотний.
…Відгомін далекого Афгану докочувався до Поділля. І кожне повідомлення хоч-не-хоч, а викликало асоціації у підростаючого покоління. Дехто, з тих, котрі відчували у собі силу духу, підкріплену достатнім фізичним гартом, сприймали його, як можливість реалізувати себе, як своєрідний екзамен. До якого й готувалися.
Сказати, що Микола Сидорук з містечка Теофіпольського цукрозаводу любив спорт - нічого не сказати. Тренувався не для загального розвитку (для того вистачило б домашньої гімнастики), а щоб бути першим. Або першим, або не пересягати стартову лінію. І знаходився час та сили для немалочисельних видів «королеви спорту» — легкої атлетики. І для секції боротьби, що діяла в Теофіпольському профтехучилищі № 34. І для занять самбо. А коли на змаганнях з лижнного спорту у Сумах серед юніорів він був першим, зрозумів, що для подальшого випробування потрібен більш високий бар'єр. І написав рапорт про направлення в Афганістан.
Сам не знає, з яких причин, але резолюцію на його заяву наклали негативну. Запитували, чи радився з батьками (батько Йосип Архипович і мати Ніна Олександрівна, звичайно, ні сном, ні духом не відали про його вибір). Не признався сестрі Тетяні, яка жила в Одесі, ані братові Віктору, котрий працював цукроваром на Теофіпольському заводі. Відсутнє було бажання перекласти на близьких вагу рішення. Бо ніщо не повинно було стати перепоною. Бо то був його вибір.