вологість:
тиск:
вітер:
Біль і щастя Віктора Євдокимова
- Категорія: №32 від 10.08.2023 року

Ця історія про війну. Жахливу, жорстоку, немилосердну, нещадну. Яка в одну мить перекреслила життя людей, зламала їх долі, змусила пережити жахіття, страх, розпач, біль, страшну несправедливість. Про війну, у яку ніхто не вірив. Бо за що? Чому? Як таке могло бути? Ця історія про те, що життя продовжується.
Про те, що треба бути сильним, про те, що ніколи не треба здаватися. Про те, що попри біль в душі, потрібно любити життя, намагатися робити його кращим, завжди вірити, що добро переможе зло. І – гаряче вірити у перемогу, нашу велику спільну перемогу.
Вже чотири місяці, як по території нашої громади курсує таксі-електромобіль. Привітний водій, помірна ціна за перевезення, тож люди користуються такими послугами. Отож, історія Віктора Євдокимова, який сорок три роки прожив у Маріуполі, був успішною людиною та через війну втратив все, що нажив, переїхав у Теофіполь. І живе, має тепер роботу, виховує 11-річну донечку Машу, робить все, щоб вона була щасливою.
І воскресла Україна
- Категорія: №32 від 10.08.2023 року
І мене в сім’ї великій
В сім’ї вольній, новій...
Т. Шевченко
І воскресла Україна з вічної неволі.
Досить гніту! Досить рабства!
Розквітай на волі, наша слава Україна
В сім’ї вольній новій...
Нарешті ми, українці, дочекалися здійснення цих геніальних пророчих слів великого нашого мислителя Тараса Григоровича Шевченка.
Довгий, терном порослий, колючками посипаний, неволею оповитий, потом і сльозами скупаний, кровію густою политий був цей шлях. Був. А тепер:
«Розквітай же наша ненько,
Мила Україно,
Як дівчина чорноброва,
Як в лузі калина»
Молитви українською
- Категорія: №32 від 10.08.2023 року
Важкі бої ідуть по всій лінії розмежування з ворогами... Наші воїни борються, щоб ми тут, у тилу, могли спокійно займатися своїми справами, щоб настав мир. Давайте, підтримувати наших воїнів, молитися зрозумілою мовою, нашою рідною, українською...
Хто має можливість, дуже прошу, друзі, давайте помолимось:
Заступи, спаси, помилуй і охорони нас, Боже, Твоєю благодаттю.
Молитви до Чесного Хреста
Нехай воскресне Бог, і розвіються вороги Його, і нехай біжать від Лиця Його ненависники Його. Як щезає дим, нехай щезнуть. Як тане віск від лиця вогню, так нехай згинуть біси від лиця тих, хто любить Бога і хто осіняє себе хресним знаменням і в радості промовляє: радуйся, Пречесний і Животворчий Хресте Господній, що проганяєш бісів силою розп’ятого на тобі Господа нашого Ісуса Христа, що до пекла зійшов, і подолав силу диявола, і дарував нам тебе, Хрест Свій Чесний, на прогнання всякого супротивника. О, Пречесний і Животворчий Хресте Господній, допомагай мені зі Святою Владичицею Дівою Богородицею й з усіма святими завжди, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.
Ветерани завжди в строю
- Категорія: №32 від 10.08.2023 року

Є у нашому Теофіполі чудова команда ветеранів з футболу. Хто туди входить: чоловіки до 40 років, і далеко за 40 років, які впродовж багатьох років, а можна сказати, впродовж всього життя зберегли вірність улюбленому виду спорту. І завжди вважають справою честі не пропустити жодний товариський матч чи футбольний турнір.
Бо треба підтримувати спортивну форму, підвищувати майстерність, і, головне, ще раз відчути це неповторне відчуття драйву, насолоди від гри, від спілкування з справжніми друзями. Тож збираються, тренуються, це дуже похвально.
Хоч з об’єктивних причин цього року не довелося брати участь в чемпіонаті області серед ветеранів, взяли участь у футбольному турнірі з нагоди Дня Конституції, який пройшов у Теофіполі на стадіоні «Юність». Їх суперниками були команди з Поляхової, Човгузова та поліції. Посіли ветерани почесне третє місце, хоч склад цих команд був набагато молодшим.
Теофіпольщина попрощалася з Сергієм Шевчуком
- Категорія: №31 від 03.08.2023 року
Знову наша громада втрачає найкращих синів… Вчора, 2 серпня, у Єлизаветполі та Теофіполі відбулася траурна церемонія прощання з Героєм, мужнім захисником Вітчизни, 33-річним Сергієм Шевчуком. Теофіпольщина втратила ще одного свого вірного сина, вже двадцять четвертого з початку цієї страхітливої війни.
Його життя обірвалось, а наші серця наповнені гірким болем втрати. Ми не знаємо, скільки ще імен буде записано в книгу скорботи українського народу. Проте ми невпинно молимо Господа, щоб ця війна завершилася, припинилися страждання людей, щоб людяність та милосердя перемогли.
Народився Сергій 19 травня 1990 року у селі Великий Лазучин, це рідне село його мами Світлани. Так сталося, що виховував хлопчика вітчим, хороший, порядний чоловік Віктор Шевчук родом з Єлизаветполя, саме він, «афганець», став йому справжнім батьком. Невдовзі родина переїхала в Теофіполь, придбала житло. У родині народилося ще двоє дівчаток. Тож Сергій навчався в Теофіпольській ЗОШ І-ІІІ № 1, закінчив тут дев’ять класів. Вчителі згадують про нього лише добре, був тихим, спокійним, доброзичливим учнем. А далі Сергій здобув професійно-технічну освіту у Теофіпольському професійному аграрно-промисловому ліцеї, спеціальність «оператор комп’ютерного набору». Відслужив строкову службу, трохи був на контракті. Працював на різних роботах, був на заробітках. Як випадала вільна часинка, дуже полюбляв рибалити. Останнім часом постійно жив у Єлизаветполі, на батьковській хаті, хазяйнував, розводив домашнє господарство.
Послав Бог йому пару: як робив у Гальчинцях, у місцевого фермера, зустрів свою ровесницю Ларису з Немиринець. Цього року одружилися, перевіз до себе у Єлизаветпіль дружину та двох її діток, старшу дівчинку та меншого хлопчика. Чекали спільну дитину, раділи, будували плани на майбутнє.
Утверджувати правду, творити добро
- Категорія: №31 від 03.08.2023 року
4 серпня виповнюється 75 літ талановитому журналісту, справжньому майстру пера, члену Національної спілки журналістів України, колишньому редактору газети «Життя Теофіпольщини» Валентину Максимовичу Дузяку. Добре, що людське літо – у значенні «життя», а тим більше творче життя, – продовжується попри всі пори року, попри всі людські злети і падіння, успіхи і виклики нашого часу.
Треба визнати: наш ювіляр вніс величезну частку в написання літопису нашого краю, бо впродовж більше чотирьох десятків років творив інформаційний простірТеофіпольщини. Тож ми, колеги, по праву пишаємося цією визначною і талановитою особистістю. Своєю понад 40-річною журналістською діяльністю Валентин Максимович здобув право увійти до історії нашої громади. Бо доля подарувала цій людині активне, багате й цікаве життя. Талант служити людям, помножений на щиру синівську любов до землі, до краю, що став рідним, на величезне бажання утверджувати правду, творити добро, став головним у його життєвому кредо.
До медпрацівників зі словами вдячності
- Категорія: №31 від 03.08.2023 року

Другий рік поспіль медичні працівники зустрічали свій професійний день в умовах повномасштабного вторгнення окупантів на нашу землю. Цьогоріч Україна вперше відзначала День медичного працівника 27 липня. Це новий день, коли українці віддаватимуть шану героїчним медикам, які щодня під сиренами та вибухами цілодобово лікують тих, хто цього потребує, вихоплюють із лап смерті поранених, приймають у цей світ нових українців.
Відтепер українські лікарі, які рятують сотні життів, більше не будуть відзначати професійний день із тими, хто щодня вбиває мирне населення. вони не будуть об’єднані цією датою із російськими вбивцями, які за час повномасштабної війни забрали життя більше 40 медиків просто на робочому місці.
День медиків — не тільки професійне свято, а ще й можливість висловити вдячність, солідарність та повагу тим, хто рятує життя, хто знаходиться на передовій свого особливого медичного фронту.
Відбувся Помісний Собор ПЦУ
- Категорія: №31 від 03.08.2023 року

Православна церква України затвердила перехід на новоюліанський календар з 1 вересня. За таке рішення проголосували більшість делегатів під час Помісного Собору ПЦУ, що відбувся 27 липня, в Софії Київській.
З переходом на новий календар православні християни східного обряду України Різдво святкуватимуть 25 грудня, а не 7 січня, День Святого Миколая — 6 грудня, а не 19 грудня, Водохреще — 6 січня, а не 18 січня, Покрову — 1 жовтня, а не 14 жовтня. При цьому на Великдень та інші свята, дати яких визначаються за місячним календарем, це рішення не вплине.
На Помісний Собор прибули 60 делегацій з усієї України. До кожної входив архієрей, священник та вірянин. Зі 161 делегата за остаточний перехід на новоюліанський календар проголосували 156, проти — 5. Водночас прийняття нового календарного стиля чи збереження старого залишається правом релігійних громад і монастирів.
Сторінка 98 із 285