Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №44 від 2.11.2023 року

Швидко летить час, і сьогодні, 2 листопада, наш дорогий, незабутній директор Шибенської школи, а для дружини Лариси Арсенівни, дітей Інни та Сергія зі своїми сім’ями – турботливий, надійний чоловік, батько, дідусь та прадідусь – Сергій Юхимович Савчук зустрічає 79-річчя з дня народження.

Свої високі літа зустрічає Сергій Юхимович з почуттям виконаного обов’язку: напевне, так було написано на його долі – все життя, а це 60 років педагогічного стажу, трудитися на освітянській ниві, з них 42 роки керувати педагогічним колективом, об’єднувати, згуртовувати вчителів, мати порозуміння з батьками, вболівати за своїх учнів. Як кажуть – тримати школу. Хоч це дуже непросто.

Категорія: №44 від 2.11.2023 року

Розпочався лише третій місяць нового навчального року, а в нашій Волицькій гімназії відбулося вже багато цікавих, пізнавальних, патріотичних та благодійних заходів. З нагоди Міжнародного дня миру ми провели флешмоб, діти читали вірші про мир, а ще ми спеціально до цього свята виготовили паперові голуби та красиво розмістили їх на стенді в коридорі.

До Дня благодійності впродовж двох днів ми проводили операцію «Допоможи солдату – захисти Україну!». Поставили скриньку, закликали вчителів та учнів підтримати нашого бійця-земляка Сергія Денисенка, який звернувся до нас за допомогою. Відгукнулися всі наші гімназисти, всі вчителі, разом з тими благодійними внесками, які ми зібрали 1 вересня, у День знань, вийшло майже 4 тисячі гривень. І ми переказали їх Сергію Денисенку на потреби бойового підрозділу, в якому він служить.

А до Дня батьків, такого зворушливого свята, учні початкових класів взяли участь у бібліоміксі.

Категорія: №43 від 26.10.2023 року

Знову горе, знову трагедія, знову страшна втрата. Ця жорстока війна забирає кращих – справжніх патріотів, сміливих, відважних воїнів. Які жили, раділи життю, працювали, турбувалися про свою родину, будували плани на майбутнє. Але запеклий ворог забрав їхнє життя. Цинічно, зухвало, безжально.

У неділю, 22 жовтня, у Воронівцях в останню дорогу провели бійця Сергія Петровича Шевчука. Народився 1978 року у багатодітній сім’ї, був п’ятою дитиною. Закінчив Ланівецьке професійно-технічне училище, працював у місцевому господарстві на різних роботах. Односельці кажуть про нього хороше: був спокійним, доброзичливим, турбувався про своїх батьків Лідію Павлівну та Петра Васильовича, яким вже за 80 років. Та був мобілізований, служив у медичній роті в одному з бойових підрозділів. Перед тим якраз приїхав у відпустку, побув кілька днів вже кілька днів вдома, а тоді поїхав до сина Сергія у Збараж. І там помер. Назавжди йому залишилося 45 років.

Похоронили Сергія Шевчука з військовими почестями на місцевому цвинтарі, як Героя. Бо він Герой, він віддав життя за кожного з нас.

Категорія: №43 від 26.10.2023 року

Наближається 29 жовтня, коли в Україні відзначається День автомобіліста та дорожника. Це спільне свято, адже від майстерності водіїв та якості роботи дорожників, які забезпечують будівництво та ремонт доріг, залежить своєчасність здійснення перевезень та успішна робота всіх сфер економіки та промисловості країни.

І на водіїв, і на дорожників покладена відповідальність за безпеку на наших автодорогах, не лише за своє власне життя, а й за життя пішоходів та пасажирів. Тож ця самовіддана та почесна праця на благо людей заслуговує на заслужену повагу.

Отож, напередодні професійного свята знову розмовляємо з начальником Філії «Теофіпольський райавтодор» ДП «Хмельницький облавтодор» Сергієм Семенюком – про стан цього місцевого дорожнього підприємства, про державні та місцеві дороги, які є першочерговим чинником безпеки та комфорту жителів громади:

Категорія: №43 від 26.10.2023 року

Як ми вже повідомляли 17 жовтня, у вівторок, після обіду вантажний автомобіль ДАФ ТОВ «Подільське» з майже 23 тоннами вантажу продуктів для Збройних Сил України разом з бусом Володимира Мосейка вирушили на Донецький напрямок. Наступного дня, 18 жовтня, до вечора все було відвантажене у місця призначення.

Докладно про це нам розповів голова Гуманітарного штабу Теофіпольщини Анатолій Козак:

Категорія: №43 від 26.10.2023 року

Українська народна мудрість гласить: життя прожити – не поле перейти. Це прислів’я стосується кожної людини, яка все життя працює, створює сім’ю, в любові та розумінні виховує дітей і заслуговує на неабияку повагу серед людей.

Моя розповідь саме про таку людину – дружину, люблячу матір, бабусю, ветерана педагогічної праці Марію Теофанівну Семенюк, якій 1 листопада виповнюється 75 років з дня народження. Народилася, виросла і живе в рідних Бережинцях. Її покійні батьки були, як тоді говорили, простими колгоспниками. Мама Неоніла Сергіївна працювала в рільничій бригаді і на фермі. Батько Теофан Васильович був з тих, про яких кажуть: «мудра голова і золоті руки». Вмів працювати і по дереву і по металу, багато років очолював будівельну бригаду, неодноразово обирався головою ревізійної комісії. Була така посада при тодішній системі.

Категорія: №43 від 26.10.2023 року

Я пенсіонер, учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інвалід другої групи. Уже 13 років очолюю первинний осередок організації ветеранів України Гаврилівської громади, а тепер Гаврилівського старостату. Це громадська робота. Але вона вимагає певної уваги. Бо це, насамперед, робота з людьми і для людей.

Прожиті літа беруть своє. Бо життя таки триває. Здоров’я часто підводить. Даються взнаки дні перебування у зоні катастрофи на ЧАЕС. Ще донедавна не дуже часто хотілося звертатися по допомогу до лікарів. Хоча перебуваю на обліку у Теофіпольській багатопрофільній лікарні. Та ця осінь видалася до мене не прихильною. І потрапив я до хірургічного відділення лікарні. Скажу відверто, чув не від одного пацієнта про людей, які там працюють на чолі із-завідувачем Сергієм Морозом. Що вони випромінюють добро і милосердя, несуть хворим позитивний настрій. Що вони – справжні професіонали, крім скальпеля, вміють лікувати добрим словом. Все це відчув особисто.

Категорія: №43 від 26.10.2023 року

Човгузівська гімназія – невелика, але для усіх, хто там навчався, навчається – це найзатишніший куточок, де можна знайти підтримку, або просто завітати. Особливим і таким рідним для всіх місцем гімназія була завжди, але з перших днів війни вона стала ще й місцем, яке об’єднує, допомагає і підтримує. Педагогічний колектив, діти, батьки завжди підтримують захисників, пам’ятають і знають, завдяки кому ми можемо жити і навчатись.

Тому, навіть розпочинаючи навчання, 1 вересня всі підтримали акцію “Замість квітів – донати”, запросили наших захисників, які саме знаходились на ротації вдома – Віктора Бульбаха, Андрія Комісарука та Олександра Вісарчука. Діти, вчителі, батьки щиро вітали кожного обіймами і словами вдячності, організовували збір допомоги у вигляді засобів гігієни, напоїв, шкарпеток. Дякуємо всім, хто доєднався до нас!

Також нам вдалося зібрати на шини для авто Олексія Герешка 13700 гривень.

  • Ви тут: 
  • Головна