Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №29 від 19.07.2018р.

Жнивує «Рідний край»


У районі триває жнивова кампанія. Жнива завжди були етапним підсумком роботи сільгосптоваровиробників і вимагають високого рівня організації, відповідальності і скоординованої дії багатьох структур. Адже треба зібрати весь урожай без втрат та зберегти його високі насіннєві, продовольчі і технологічні якості при мінімальних затратах праці та коштів. А цього можна досягти лише за рахунок чіткого планування і високою організацією збиральних робіт. На стан посівів сільськогосподарських культур істотно вплинуло те, що весна 2018 року виявилась досить примхливою і посівні строки різко скоротились в часі. Недобір вологи під час сходу та вегетації, особливо ярих зернових, неминуче відобразився на рівні врожайності, хоч ситуацію певною мірою врятували червневі опади.
У відділку № 3 (Ільківці) Філії «Рідний край» ПрАТ «Зернопродукт МХП» жнива розпочалися 4 липня. Якраз до дощів встигли зібрати озимий ріпак. То ж цього дня ми побували на одній з ріпакових площ поблизу села Колісець.

Категорія: №29 від 19.07.2018р.

А все ж таки Правила треба виконувати


Невелике селище Теофіполь, живуть тут люди в багатоповерхівках, є й чималий приватний сектор. Звісно, краще жити у своєму будинку, мати коло хати город, хлів, господарські прибудови. Ще й тримати якусь худобу чи птицю. Бо як інакше? В кого такі статки, хто може купити всі продукти на базарі та в магазинах? То ж більшість доглядають курей, качок, гусей, індиків, кролів, а хто й свиней, кіз, овець, а дехто і корів. Ясно, що це і затрати, і праця, ще ж треба переживати, щоб, бува, не заслабло, а як станеться таке лихо, купувати ліки, кликати лікаря. Та все ж таки своє, без пестицидів,без ГМО. Ну, з свиньми простіше, вони у хліві, а от качок, гусей, особливо, якщо господарі живуть коло берегів, ставочків, треба туди вигнати. Не кажучи вже про корів, бо ж мають пастися на паші. То ж женуть люди їх по громадських дорогах. А кудою ж іще? Корови ж точно не літають. Та залишаються після них, скажем лагідно, кругляки. А тут же їдуть автомобілі, діти катаються нам велосипедах, на роликах. Мами зі своїми діточками в колясках та візках прогулюються, не скрізь же тротуари є. І от тут виникає конфлікт. Господарі корів впевнені у своїй правоті, іншим людям не подобаються задрипані фекаліями автівки, паркани, не подобається і мамам везти колясочки та візки до дорозі, де пройшли табуни гусей чи качок.
Та ось саме такі ситуації, і не тільки, регулюють Правила благоустрою на території смт. Теофіполь, які були прийняті ще 30 червня 2011 року, а 8 червня 2-16 року до них були внесені зміни. А у цих Правилах є цілий розділ «Порядок та утримання свійських тварин, собак та котів». Тут все розписано, як їх утримувати, і мешканцям багатоквартирних будинків, і індивідуальних. Зокрема, вказано, що категорично забороняється прогін великої рогатої худоби, кіз, овець, водоплавної птиці по тротуарах, а також, без совка та відра для фекалій; випасання телят, кіз, овець та свійської птиці у місцях загального користування; утримання молодняку свійської птиці, а також качок та гусей на територіях вулиць за межами садиб та загальних подвір’їв; накопичення та зберігання гною на територіях вулиць або в безпосередній близькості до них.

Категорія: №29 від 19.07.2018р.

Роботи залишилося  небагато

 

Минуло 8 липня, отже строки здачі в експлуатацію першої черги районного будинку культури – спортивного комплексу – знову пересунулися. Оскільки виконроб підрядника ПП «Вектор М» Ігор Кравець цими днями перебував у Хмельницькому, працював з документами, моїм гідом на будівництві став бригадир будівельників Мирослав Андрощук.
Треба визнати, що за останній місяць роботи сильно просунулись, всередині приміщення роботи залишилося зовсім небагато.
- От дивіться, - показував та розказував, - другий поверх повністю зроблений, переробили стелю, яка обсипалася, на сходах між першим та другим поверхами встановили мозаїку, у вестибюлі на першому поверсі – також. Тут ще треба доробити підсобні приміщення, та це вже дрібні роботи. Постелили підлогу з дерев’яних брусів у великій спортивній залі, переробили стелю, яка поцвіла та обсипалася, пофарбували стіни. Почали класти плитку на сходах в підвальне приміщення, після цього встановлять мозаїку. У підвальному приміщенні у трьох спортивних залах постелили підлогу, закріпили плінтуси, завершили виходи до щитової та котелень. Ще треба встановити мозаїку, постелити лінолеум у коридорі, доробити ще деякі дрібниці. Правда, тут погано сохне, адже за зиму нахололо. Крім цього, потрібно встановити 4 пожежні щити, у підвальному приміщенні та спортивній залі, а сантехніку – на першому, другому поверхах, в підвалі. Вважаю, що з усім можна справитися у десятиденний термін.

Категорія: №29 від 19.07.2018р.

ЩОБ НАЩАДКИ ПАМ’ЯТАЛИ


Пригадується, у багатьох колишніх колгоспних селах успішно діяли кімнати трудової і бойової Слави, де було зібрано достатню кількість історичних та пам’ятних документів на відповідну тематику. У таких кімнатах можна було дізнатися про перших послідовників стахановського руху, флагманів трудового суперництва; чільне місце тут займали фотографії та прізвища земляків-героїв трудових і ратних подвигів.
У цих же кімнатах відбувались урочистості з нагоди посвячення юнаків і дівчат у робітничі й селянські професії. Тут же призовники давали клятву землякам перед службою в лавах Збройних Сил нашої держави. Ці кімнати були місцем укладання урочистих шлюбів молодого подружжя, коли воно ставало на весільний рушник… І кожен з нас після відвідин такої кімнати відчував себе ніби на аршин вищим, вартнішим, патріотичнішим.
Сучасні скептики скажуть, що це – високі слова. Ні! І ще раз – ні! Це підтвердять переважно навіть ті, кому нині щойно за 40 літ від дня народження, - хто ще пам’ятає ті роки, хто любить історію, сповна шанує її творців.

Категорія: №29 від 19.07.2018р.

Школо, знов переступаю твій поріг...


7 липня, на Різдво Предтечі і Хрестителя Іоанна, Поляхівський НВК ЗОШ І-ІІІ ступенів –колегіум гостинно відчинив двері, запрошуючи нас, випускників 2008 року, у рідні стіни на вечір-зустріч. До незабутньої школи, наче на вогник маяка, поспішили ми, її вихованці, з різних куточків землі. Це була довгоочікувана зустріч з друзями, однокласниками, вчителями. Сюди нас привели спогади про незабутні і прекрасні роки дитинства, юності. Сюди привело бажання хоч ненадовго, хоч на короткий час знову стати учнями. Наче один день промайнули 10 років з того часу, коли для нас в стінах Поляхівської школи пролунав останній дзвінок.
У теплій атмосфері родинного свята у своєму класі зібрались колишні випускники школи, а тепер уже спеціалісти різних професій - хоч і молоді, але усі знавці своєї справи. Є серед моїх однокласників і учасник АТО, і програмісти, вчителі, юристи, бухгалтери, кухарі і навіть «головний ветлікар суспільства» тощо.

Категорія: №29 від 19.07.2018р.

З ювілеєм, командире!


14 липня святкував поважну дату свого народження наш хороший товариш, колега по роботі в районному відділі міліції, полковник міліції у відставці, голова ГО «Єдиний щит», керівник ГФ «Щит і меч» Анатолій Сергійович Стучинський. У районному відділі міліції працював біля 20 років, пройшов шлях від інспектора в справах неповнолітніх до керівника сектору дільничних інспекторів міліції. Що можемо сказати про нього – вірно служив державі, зробив чимало добрих справ на ниві правоохоронної діяльності. А ще завжди був людяним, щирим, надійним, на нього можна було спертися у важку хвилину.
Відколи Анатолій Сергійович очолив ГО «Єдиний щит», куди увійшла і рада ветеранів та пенсіонерів органів внутрішніх справ, треба визнати, що гідно продовжив справи та традиції свого попередника на цій громадській посаді - Георгія Петровича Цимбалюка. Відчуваємо, що про нас турбуються, що ми ще в строю.

Категорія: №29 від 19.07.2018р.

Якби  ми  вчились  так,  як  треба

Залишилися позаду мої 81 і мій, заведений долею годинник життя, цокає далі, дякуючи Господу і слава Йому. Я не знаю і досі, якого розміру моя душа, але вмістилось в неї дуже багато: в ній щось постійно сіється і проростає, цвіте, рясно плодоносить, дозріває і я вже за своє життя накосив чимало і продовжую косити далі. У ній окремо, у найсвітлішому куточку, квітне моя любов до рідного краю, дорогого мого села, до моєї найкращої в світі Батьківщини – України.
Ще із студентських років мене цікавила її історія – коріння нашої нації, нашого народу, наша заборонена тоді, закрита за всіма замками, українська історична правда.
У тому (!) Львові я вже добре розумів, що в російській радянській імперії – СРСР «Кобзар» Шевченка, «Історія України – Русі» Миколи Аркаса, праці Михайла Грушевського становили потенційну загрозу для Москви, адже в них – свята наша українська правда, наш біль, наша печаль і правда про міфи, брехню кремлівських придворних істориків, ще царських, і ще кращих – радянських. Тому читачі цих книг, свідомі (!) українці, в очах окупанта ставали «бандитами», мазепівцями, петлюрівцями, українськими «буржуазними» націоналістами, бандерівцями.
Ох ці останні(!), які перейняли естафету за волю України з гаслом «Воля або смерть» від петлюрівців – повстанців Холодного Яру на Черкащині, повстанців
Поділля, в тому числі хлопців - патріотів нашої Теофіпольщини на чолі з нашим земляком Калеником Ковалем, родом із Святця – ох ці останні відчайдушні хлопці допекли Москві! Як довго, вже мертві «… стріляють нам і в спину». Й досі! Буваючи в творчих відрядженнях в багатьох куточках України, кожного року від-відуючи свій рідний край, своє село, я і далі чую те саме, сліпо завчене з уже давно поржавілих, протертих московських платівок : «Вони ж стріляли нам в спину, а ви там, у Львові, захищаєте їх, бо живете серед них».

Категорія: №28 від 12.07.2018р.

Виросли крила


Поралася цього дня Євгена Адамівна на городі, помідори сапала. З паличкою, вдвоє зігнута, та не сидить без діла. Хоч і син Віктор приїжджає з Хмельницького, соціальний працівник Оксана Шевчук про неї піклується, помаленьку ще собі дає раду.
- Хто там до мене прийде, - думала, - хто мене пам’ятає?
Народилася вона 26 червня 1928 року в Гаврилівці, вийшла заміж в Базалію за Данила Гаврищука. Наробилася в колгоспі, літом на буряках в рільничій бригаді, зимою – на фермі. Такі тоді були часи. А як вийшла на пенсію, то ще довго в колгоспній городній бригаді робила. І коли ті літа збігли? Вже й Данило давно помер, а її тримає Бог на світі.
Оскільки ж Євгена Адамівна пайовик ТОВ «Волочиськ-Агро» агрохолдингу «Астарта-Київ», вирішили ми привітати її з 90-річним ювілеєм. Бо таких людей не так вже й багато. То ж прийшли разом із головою селищної ветеранської організації Катериною Чичевич, колишньою завідуючою городньою бригадою, а нині завтоком ВП АФ «Вікторія» ТОВ «Волочиськ-агро» агрохолдингу «Астарта-Київ» Людмилою Ходзінською, учасниками народного аматорського вокального ансамблю «Джерело» міського будинку культури Оленою Марчук, Ганною Кравчук та Ганною Любчик. Привітали, подарували теплу ковдру, заспівали пісень, і українських народних, і сучасних. Особливо ж припала до душі бабі Женьці Даниловій, як кажуть на неї в Базалії, пісня “Цвіте терен”.
Була наша ювілярка вражена, не сподівалася, що ми влаштуємо їй справжнє свято. Сприймала все зі сльозами на очах, казала, що виросли у неї крила. І ми почували себе причетними до прекрасних миттєвостей, які принесли Євгені Адамівні відчуття щастя. Вважаємо, що зробили добру справу, не забули, вшанували цю велику трудівницю. Бо вона ж цього варта.
Ірина Герамісюк, адміністратор ВП АФ «Вікторія» ТОВ «Волочиськ-агро» агрохолдингу «Астарта-Київ», смт. Базалія

  • Ви тут: 
  • Головна