Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 47 від 18.11.2021 року

Селянська праця:

немає спочинку

Другі жнива за своїм технологічним і виробничим процесом є набагато складнішими, ніж збирання ранніх зернових культур. Треба було на марші одночасно проводити оранку, забезпечувати сівбу озимих і збирати пізні зернові та технічні культури.


«У технології вирощування озимих культур велике значення мають строки сівби. Залежно від строків висівання, рослини потрапляють у різні агрометеорологічні умови, внаслідок чого по-різному ростуть і розвиваються, набувають неоднакової стійкості до низьких і високих температур, хвороб та шкідників, що відчутно впливає на врожай і якість зерна. В оптимальні терміни і в добре підготовлений грунт посіяно озимий ріпак на площі 1 793 га, проводиться посів озимої пшениці на площі у 5 606 га», ? зазначив Петро Марічук, головний агроном Філії «Рідний край». - Сьогоднішні сходи в хорошому стані, проводиться їх підживлення. Сподіваємось, що взимку буде вдосталь снігу, аби мороз не пошкодив кореневу систему рослин і не довелось їх пересівати».

Категорія: № 46 від 11.11.2021 року

Скарб, який ми маємо


цінувати та оберігати

Цікаво та змістовно кожного року в Святецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів проходив тиждень до Дня української мови та писемності. Адже ця дата припадає на православне свято-день вшанування преподобного Нестора Літописця - послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.
Але цьогоріч, перебуваючи на дистанційному навчанні, діти із старанням долучилися до цього свята. Протягом тижня класні керівники провели виховні години,бесіди про мову, як найбільше і найдорожче багатство кожного народу,нетлінний скарб,що передається від покоління до покоління і об’єднує минуле,сьогодення і майбутнє.

Категорія: № 46 від 11.11.2021 року

Проєкт «Зелена планета з МХП» в дії

Природне середовище було, є і буде незамінним партнером людей у їхньому повсякденному житті. Ми черпаємо з природи всі багатства. Її краса й велич залишаються нашим головним скарбом.
В умовах хворої природи не може бути здорових людей. Це аксіома, зміст якої важливо усвідомити кожному з нас. Яке майбутнє чекає нові покоління людей, залежить виключно від нас нинішніх.
Уже другій рік поспіль діє проєкт «Зелена планета з МХП» від Фонду “МХП-Громаді” під час якого проводиться озеленення і в цьому році буде висаджено 16 тисяч саджанців дерев.

 

Категорія: № 46 від 11.11.2021 року

А зв’язок – це найголовніше

Сучасне життя неможливе без засобів масової комунікації, особливо без електричного зв’язку. Тож зустрічаємо наше професійне свято з почуттям гордості та виконаного обов’язку, адже продовжуємо виконувати надважливе завдання – забезпечуємо жителів Теофіпольської громади усіма послугами електричного зв’язку, в тому числі забезпечуємо доступ до мереж Інтернет 2700 абонентів по лініях Укртелекому.
Тож що нам вдалося зробити у році, що минає? Оскільки доступ до мережі Інтернет по телефонних лініях відходить в минуле, протягом року ми активно працювали по наданню послуг по оптоволоконних лініях. Підключали абонентів у селах, багатоповерхівках та приватному секторі Теофіполя та селища цукрового заводу, будемо продовжувати це робити.


Що поробиш, та доводиться працювати в умовах конкуренції, хоч наші умови вигідніші, це менша плата за підключення та щомісячна абонентна плата.Та добре, що ще минулого року Хмельницька філія надала нам сучасну техніку, це оптичний зварювальник та рефлектометр, тож ми самі зварюємо оптоволокно, ремонтуємо наші мережі, виїжджаємо на пошкодження в інші райони.
Тобто, ми напружено працюємо, хоч нас залишилося зовсім небагато. Та це дуже відповідальні, сумлінні працівники, справжні професіонали, як Анатолій Гринчишин, Володимир Гоцак, Сергій Міщук (на фото), Микола Таранчук, Петро Герасим’юк, Василь Козак, Світлана Гринчишина. Поруч з нами сумліннно працює у центрі обслуговування споживачів Алла Буяр.
Напередодні нашого професійного свята щиро вітаю наш згуртований трудовий колектив. Зичу всього найкращого – міцного здоров’я, достатку, родинного тепла. Вітаю всіх наших ветеранів, які все життя пропрацювали в галузі зв’язку – Паладія Осадчого, Олександра Задерея, Ольгу Марценюк, Ніну Параїл, Ніну Квасюк, Надію та Сергія Навроцьких та багато інших. Щоб жили вони ще довго-довго, були здоровими та щасливими.
Микола Бровко, провідний інженер дільниці мережі доступу № 315/5 місто Волочиськ Хмельницької філії ПАТ Укртелеком

Категорія: № 46 від 11.11.2021 року

Пандемія триває

Станом на ранок 10 листопада на Теофіпольщині з початку пандемії зареєстровано 3084 випадків інфікування коронавірусною інфекцією, з початку року – 1772. З початку пандемії померло 68 людей, з початку року – 48. Всього захворіло 189 дітей. Таку інформацію надав завідувач Теофіпольським лабораторним відділенням Віктор Побока. Також він додав, що кількість щоденних позитивних результатів ПЛР-тестів дещо зменшилася, та про спад пандемії говорити ще зарано, бо день на день не приходиться.

Категорія: № 46 від 11.11.2021 року

Хто врятує нашу річку?

Зникла вона по вині людини, а ще зовсім недавно протікала територією теперішнього Турівського старостату. Питання її порятунку я підняв ще років три тому назад. Звертався в різні установи та відомства з конкретною пропозицією щодо вирішення цієї проблеми нашої громади. Посадовці мене уважно вислуховували, погоджувалися з моїм баченням розв’язання цього питання. Тож попередня влада нічого не вирішила. З приходом нової влади я знову підняв цю проблему, домігся винести це питання на розгляд сесії Теофіпольської селищної ради 28 вересня. Моє звернення підтримали депутати політичних партій ВО «Батьківщина», «За конкретні справи». Але, уявіть собі, яким було моє здивування, коли депутати так званої більшості на чолі з селищним головою Михайлом Тененевим відхилили розгляд цього питання. Це депутати від «Слуги народу», «За майбутнє», «Європейської солідарності», «Сили та честі». Михайло Тененев мотивував це тим, що це питання на даний час не актуальне. Хоч це незначні витрати для бюджету громади.

Категорія: № 46 від 11.11.2021 року

ЖИТИ  ДЛЯ  ЛЮДЕЙ…

Життя Ганни Сільвейстрівни Бурлак – це мозаїка життів численних поколінь жителів села. Сотні малюків побачили світ завдяки вмілим рукам цієї простої і скромної жінки. А скільки врятовано життів! Вона в нас найголовніший лікар: і терапевт, і хірург, і травматолог, і акушер-геніколог, і лор, і окуліст, і травознавець. Ганна Сільвейстрівна вже давно є сімейним лікарем для кожної родини, для кількох поколінь. Тому ім’я цієї жінки є світлим і незабутнім в кожній родині. З 1967 року і по нині вона служить людям. Недуги не вибирають ні часу доби, ні пори року, але всі впевнені, що Ганна Сільвейстрівна завжди прийде на допомогу, незважаючи ні на які обставини. Вислухає, заспокоїть і надасть потрібну допомогу. Її чекають, їй вірять, знають, що з її приходом прийде зцілення.

Категорія: № 44 від 4.11.2021 року

А про мого сина забули

Дуже я люблю газету «Життя Теофіпольщини». Кожної п’ятниці чекаю-виглядаю, коли мені принесе її листоноша. Цікаво мені читати про все – про новини в Україні та в нашій громаді, що де робиться, які свята відзначаються, хто радіє з родинного ювілею, хто сумує через смерть близьких людей, про захисників України - учасників Антитерористичної операції та Операції Об’єднаних Сил. Про людські долі, про червоне та чорне, про радість та горе, бо з нього складається наше життя.
І от після Покрови читаю я в газеті, як Теофіпольська селищна рада урочисто відзначила День захисників та захисниць України. Як на чолі з селищним головою Михайлом Тененевим від-бувся автопробіг, як його учасники побували на могилах наших загиблих бійців-земляків, які віддали своє життя на неоголошеній російсько-українській війні за Незалежність Україні, за наш з вами мир та спокій. Знаю тих хлопців напам’ять, бо ж читаю-перечитую кожний номер газети – Дмитра Загороднього з Рідкої, Олександра Урвана з Поляхової, Василя Трофимчука з Новоіванівки, Володимира Юрасюка з Лисогірки, Петра Олійника зі Святця, Ігоря Гетьманчука з Човгузова. Знаю і про Андрія Тимощука з Теофіполя, який похований у Підволочиському районі. Читаю, як на могилах у Рідці, Поляховій, Новоіванівці, Лисогірці, Святці та Човгузові вшанували загиблих, їх рідних. Як їхали через Шибену… та забули про мого сина, старшого лейтенанта Леоніда Анатолійовича Масловського. Я ж цього дня чекала їх на цвинтарі з 9 годин ранку до трьох годин дня! Що, не знає селищний голова чи організатори автопробігу (чи не знають і не хочуть знати), що загиблих учасників бойових дій АТО/ООС на Теофіпольщині не семеро,а восьмеро! Що восьмим став якраз мій Льоня!

  • Ви тут: 
  • Головна