Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 3 від 20.01.2022 року

Щасливі струни материнської душі

Мешканка Михнівки Євгенія Гоцак цими січневими днями відсвяткувала 95-ий день народження. Голова Теофіпольської селищної ради Михайло Тененев привітав іменинницю і побажав міцного здоров’я, радості та щастя від дітей, онуків та правнуків. Родинного тепла і благополуччя бажали й односельці, які прийшли провідати ювілярку. Михайло Михайлович від імені територіальної спільноти вручив довгожительці Грамоту, грошову допомогу, букет квітів. Голова відокремленого підрозділу ветеранів України Володимир Кобера подарував Євгенії Порфирівні ікону святого Миколая - Чудотворця, щоб вона оберігала її та рідних і близьких від усіляких недуг. Подарунок бабуся прийняла з великою радістю.
Не могла надякуватися і народному депутату України Олександру Герезі та депутату Хмельницької обласної ради, Генеральному директору хлібокомбінату «Добрий хліб» Віктору Лебединському та їх політичній партії «За конкретні справи» за пакунок із солодощами.
Доля не обділила її материнським щастям. Ніжним та теплим, взамін на велику відповідальність за своїх дітей.

Категорія: № 3 від 20.01.2022 року

«ВІДЛУННЯ


АФГАНСЬКИХ ГІР»

І якщо до цієї книжки епіграфом, прологом став вірш-пісня Олексія Довгалюка і Ольги Діденко з міста Волочиськ, то завершальним епілогом було взято вірш Миколи Гаврилюка із села Новоставці. Нічого не додасиш і нічого не забереш з їхнього тексту, бо там відображене душевне почуття не тільки авторів, а й мільйонів миролюбних людей: кожен рядок сповнений стражданнями за долями тих, хто надто відчуває відлуння афганських гір. Коли візьмете до рук цю книгу, то уважно вчитайтеся у кожен рядок, у кожне слово тривожно-болючих віршів. Тут все і про всіх мовлено поетичним рядком. За це й щира вдячність Олексію Довгалюку, Ользі Діденко, Миколі Гаврилюку.
Заслуговують подяки й ті, хто розповів у цьому своєрідному історичному літописі про ратні роки молодих наших краян на території ДРА. Серед авторів – Микола Антонович Мачківський з Хмельницького, Тетяна Пилипівна Жарчинська, Валентин Максимович Дузяк, Тадеуш Казимирович Островський, Володимир Вікторович Рубашевський, Лідія Мефодіївна Гуменюк, Андрій Степанович Рудюк з Теофіполя, редактор газети «Життя Теофіпольщини» Галина Володимирівна Тебенько з Шибени, Ольга Леонідівна Пачковська з Базалії, Володимир Олександрович Лисюк із села Рідка, Володимир Антонович Поліщук з Волиці, Ганна Ульянівна Овчарук із Святця, Віктор Никонович Чуприна із Житомирщини.
Значний внесок у підготовці книги до друку зробила Лідія Миколаївна Пейда з Теофіполя. Її професійність завжди відзначається якістю, грамотністю, своєчасністю. Воно й не дивно, адже Лідія Миколаївна - журналіст, знає певні тонкощі в цій справі.

Категорія: № 3 від 20.01.2022 року

Теофіпольщина футбольна

Як палкий прихильник розвитку футбольного руху у нашому краю, хочу розказати про турніри з міні-футболу, які відбулися у грудні-січні та в яких успішно виступили і ветерани, і молодь.

Треба зазначити, що Теофіпольщина зростила плеяду талановитих, відданих цьому захоплюючому виду спорту, футболістів. Це і представники старшого покоління, і молоді спортсмени, і юнаки. І от наприкінці минулого року у Теофіполі, на майданчику з штучним покриттям біля стадіону «Юність» відбувся міні-турнір серед команд 45+ на честь пам’яті колишнього гравця ФК «Цукровик» Миколи Сергійовича Поворозника.
Це була захоплива гра, учасники, а це ветерани «Іскри»(Теофіполь), збірна ветеранів Білогір’я, команда ПрАТ «Теофіпольський цукровий завод» та НФК «Антоніни» показали видовищний футбол. Перше місце у турнірній таблиці посів НФК «Антоніни», на другому місці – команда цукрового заводу, третє місце посіли ветерани «Іскри», четверте – збірна Білогір’я.

Категорія: № 3 від 20.01.2022 року

Дякуємо за добро


та людяність


Яке щастя бути здоровим, бути в строю, давати собі раду, радіти своїй родині та білому світу! Яке щастя, коли тобі на життєвому шляху зустрічаються щирі, добрі, милосердні люди, які простягнуть тобі руку допомоги, підтримають у складний час. В тому, що це найбільше щастя, довелося мені переконатися ще раз.
Не можу забути, як у минулому році у мою родину увірвалося лихо. Занедужала моя дружина Надія Василівна. Прооперували її в обласній приватній клініці, складну операцію робив професор. Ніби все було добре, та шви не гоїлися, гноїлися. І що було робити? Покласти її в лікарню? Без сторонньої допомоги вона не могла обійтися, її треба було доглядати.

Категорія: № 3 від 20.01.2022 року

Фініш, якого не обминути

По своїй професії Він багато бачив таких фінішів. Як сторонніх людей, своїх пацієнтів, так і своїх близьких, і рідних. Рятував, як тільки міг. Як тільки знав. І боляче переносив своє безсилля, той останній фінішний стрибок, до якого життя веде кожного рожденного.
Дуже добре розумів, що і його життєва скрижаль – ось. Уже. Рукою подати. Все ближче і ближче. Але не признавався ні рідним, ні тим більш сам собі. Не хотів вірити. Не мав права. Бо на нього чекали, там, у приймальному кабінеті, хворі пацієнти. Які вірили йому і знали – Він допоможе. Не мав права, бо підростають онуки, яких Він любив божественно! Не мав ... Але сонце сходило і заходило. Час біг невпинно. Беззуба хвороба вщент з’їла мускулисте, порівняно молоде тіло. І Він зрозумів. Все. Впевнено продиктував останній рецепт.

Категорія: № 2 від 13.01.2022 року

  Нова радість стала

У неділю, 9 січня, у Теофіполі, на площі Героїв Майдану відбулося прекрасне дійство – фестиваль колядок та щедрівок «Колядують зорі на Різдво Христове». Його організаторами стали відділ культури та туризму Теофіпольської селищної ради, Теофіпольський Центр культури та дозвілля. Проведення фестивалю різдвяних колядок та щедрівок на Теофіпольщині уже стало гарною традицією. З року в рік аматори сцени, учнівська молодь, усі небайдужі до збереження, примноження та популяризації славних українських традицій збираються, щоб разом заколядувати, поспілкуватися і відчути дух єднання, взаєморозуміння та гармонії. Адже колядки та щедрівки – невід’ємна частина святкування Різдва Христового, бо ж створюють неповторну атмосферу, духовний настрій і відчуття радості народження Спасителя світу.

Категорія: № 2 від 13.01.2022 року

Поштовий експеримент:


погляд з іншого боку

Ми вже писали про негативну оцінку жителями Теофіпольської громади, а це 39 сіл, роботи пересувних відділень поштового зв’язку, запроваджених з 1 грудня минулого року. Бо ж люди вважають, що поштові послуги мають бути доступними та зручними, як, до речі, було до цього нововведення, а не навпаки – створювати їм труднощі та незручності.
Нагадаємо, що поштова реформа, або поштовий експеримент (інакше й не назвеш), розпочався у 2018 році у Чернігівській області. Так само від нього потерпали жителі сіл, де населення було менше, ніж 1200 чоловік, і там були закриті стаціонарні поштові відділення. Так само люди обурювалися, зверталися до обласної дирекції Укрпошти, але ж ніхто нікого не слухав, все ж йшло зверху, реформу впроваджували далі, на території інших областей. З достовірних джерел відомо, що керівники обласних дирекцій за це отримували величезні премії, в 500 тисяч гривень. А листоноша в стаціонарному відділенні, працюючи на 0,5 ставки, отримує чистими 2500 гривень. Що ж то в нас за така держава?

Отож, з 1 грудня на Теофіпольщині були закриті стаціонарні відділення поштового зв’язку у Воронівцях, Лисогірці, Кунчі, Турівці, Бережинцях, Лідихівці, Поляховій, Кузьминцях, Волиці, Волиця-Польовій, Олійниках, Борщівці, Гаврилівці та Строках. Листоноші залишилися лише в Поляховій, Олійниках-Колках та Вовківцях. З 1 грудня люди відчули всі недоліки роботи пересувних відділень і те, наскільки складно й незручно стало отримувати поштові послуги. Якщо узагальнити: у грудні 2021 року графіки порушувалися, люди мерзли, в черзі треба було стояти 2-3 години, періодичні видання не доставлялися, скидали все на одну купу, передплатники вчасно не отримували газети та журнали або їх не вистачало, передплата не проводилася, бо на це просто вже не було часу. Звісно, люди були незадоволені, були і матюки, і прокльони. То в чому сенс поштової реформи, від якої людям лише гірше?

Категорія: № 2 від 13.01.2022 року

Зробили односельцям свято

Якщо у селі працює будинок культури, звісно, життя буде веселішим. Адже людям треба зустрічатися, спілкуватися, відпочивати, розкривати свої таланти, співати, танцювати. Бо ж не хлібом єдиним живе людина, не можна замикатися в собі, жити лише своїм достатком, своїми клопотами. Тож саме культосвітній заклад має виконувати цю почесну місію - об’єднувати людей, громаду, берегти та пропагувати народні традиції, споконвічні моральні цінності.
Так працює Волицький сільський будинок культури на чолі з директором Наталією Вдович. А нещодавно тут з’явився новий струмінь в особі художнього керівника Тетяни Ящук.

  • Ви тут: 
  • Головна