Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: №26 від 30.06.2022 року

4 березня 1987 році була створена Теофіпольська районна організація ветеранів війни та праці. 4 березня цього року громадському формуванню виповнилося 35 років. На цю дату припали перші тижні широкомасштабного вторгнення російської федерації в Україну, наступ окупантів на півночі, сході та півдні нашої країни. Тож відзначення цієї дати було неможливим. Але керівництво відокремленого підрозділу організації ветеранів України Теофіпольської територіальної громади вважає, що потрібно нагадати основні віхи діяльності цього громадського формування, згадати тих, хто стояв біля витоків його створення, хто творив його історію. Також готується до друку книга «35 років організації ветеранів Теофіпольщини».

Категорія: №26 від 30.06.2022 року

Допомагати людям, лікувати їх – надзвичайно благородна справа, а особливо у сьогоднішній час. Не кожен здатен витримати таке велике навантаження та відповідальність. Проте наша героїня витримує УСЕ, без перебільшень. І в хвилю пандемії, ГРВІ чи будь-якої іншої інфекції, фельдшерка Айна Вальчук завжди протягує руку допомоги жителям Човгузова та Вовковець.

– Це Людина з великої літери! Знаю її давно, поскільки це моя хороша однокласниця. Вона чуйна, відповідальна, професіонал своєї справи, для мене її думка має важливе значення. Крім того, вона має прекрасний характер, її завжди оптимістичний настрій і підтримка тільки допомагають одужати. Словом, я дуже рада, що Айна є в моєму житті, пишаюсь, що знаю її особисто, ціную, довіряю,поважаю і люблю цю дивовижну жінку, – відгукується про Айну Євгеніївну однокласниця Раїса Пархомець.
28 років свого життя жінка присвятила на благо сільської медицини.

Категорія: №26 від 30.06.2022 року

Навіть у цей непростий для всіх українців час, Човгузівський будинок культури продовжує свою роботу. Часто в стінах закладу культури можна почути дитячий щебіт, адже там функціонують гуртки, любительські об’єднання й танцювальні колективи. Це сьогодні, як ніколи, допомагає дітям відволіктись, засвоїти нові навички, а найголовніше – зберегти свій емоційний стан.

– В сьогоднішній час хочеться дати діткам маленьку радість, хочеться щоб вони не думали про те, що зараз відбувається в країні, щоб не забували щасливо проживати своє дитинство, – каже директорка будинку культури Антоніна Півень.

Категорія: №26 від 30.06.2022 року

Нещодавно довелося мені терміново звернутися у Теофіпольську багатопрофільну лікарню. Якось оступилася та отримала травму ноги. Була це п’ятниця, перед Днем медичного працівника. На моє щастя, що тепер у лікарні працює досвідчений травматолог Андрій Михайлович Покідко. Працював у Києві, проживав в Ірпніні, з початку війни переїхав у Теофіполь.

Категорія: №26 від 30.06.2022 року

Напередодні Дня Конституції України, у неділю, 26 червня, за ініціативи Теофіпольського Центру культури та дозвілля у селищі цукрового заводу відбувся благодійний ярмарок «Україна – понад усе». Працівники закладів культури Теофіпольської селищної ради приготували домашню випічку, страви української кухні. 

Всі, хто цього сонячного дня завітав на цей чудовий захід, могли купити те, що сподобалося та посмакувати. Звісно, треба було потрудитися, потратити продукти, але ж всі разом долучилися до такої благородної справи та підтримали українське військо.

Категорія: №25 від 23.06.2022 року

У неділю, 19 червня, у Лисогірському лісовому масиві розпочав працювати наметовий табір козацького вишколу «Подільсько-Волинська Січ -2022». Нагадаємо, що такий вишкіл проводиться вже вчетверте. Та цей сезон особливий, адже триває російська агресія проти України, страшна війна, яка несе смерть, руйнування, вбиває та калічить дітей, ламає людські долі.

Війна, яка показала справжнє обличчя «руського міра», який хоче знищити Україну, українців та все українське. Коли мільйони українських родин змушені були покинути свої домівки та стати переселенцями, коли йдеться про мирне майбутнє юного покоління нашої держави, козацький вишкіл набуває особливого значення.

Категорія: №25 від 23.06.2022 року

Нашестя рашистських окупантів принесло нам смерть, каліцтва, руйнування, пожежі, перевернуло наше життя. Мільйони людей стали біженцями та переселенцями, бо через цю війну змушені були покинути свої затишні домівки, просто рятувати своє життя. Бо коли твоє місто чи село, постійно обстрілюють, просто перетворюють на руїну, випалену землю, – виходу більше немає. Переселенкою стала і 17-річна Анастасія Відсанко з Харкова, яка тепер проживає у бабусі в Гальчинцях. Надіслала нам спогади про перші дні війни, про свої враження, бо мріє вступити в університет, стати журналістом.

Пишу вам я, Настя з Харкова.

Хочу вам розповісти, як моє життя розділилося на «до» і після. А все почалося того зимового ранку 24 лютого, о 5:40, коли до нас постукав сусід і сказав “почалася війна”...

В той час я ще дрімала, думала, що це все неправда або ж мені ввижається, але потім почула вибухи, голос подруги, який тремтів, жахливі новини по телебаченню. В той момент я не розуміла, що мені потрібно робити... Але згодом я спакувала сумку з найнеобхіднішим, а ще взяла фото рідних та друзів. О 15:10 тато, мама та я дуже швидко спустилися до підвалу, там були всі та навіть маля, якому тільки виповнилося 4 місяці, воно не плакало, а лише посміхалося, адже ще ніхто не розумів, що буде далі...

Категорія: №25 від 23.06.2022 року

Нещодавно мені довелося познайомитися з родиною Смирнових, переселенців з Луганщини, з Сєвєродонецька, які тепер проживають у Кунчі. Геннадій Миколайович – викладач комп’ютерних технологій вищих технічних навчальних закладів міста, Олена Сергіївна – вчителька математики та інформатики. Мене вразила їх чітка проукраїнська позиція, чиста українська мова, а ще біль за своє рідне місто, де вони виросли, реалізували свою освіту, у 2014 році пережили тимчасову окупацію, раділи тим позитивним змінам, які відбувалися в ньому протягом останніх восьми років.

Бо ж тепер у Сєвєродонецьку тривають важкі бої, російські окупанти за будь-яку ціну хочуть взяти його під свій контроль. А ще мене вразила їх непохитна, гаряча віра у нашу перемогу.

Тож розмовляємо з цими щирими, світлими людьми про війну, про їхній шлях до Кунчі, про добрих, зовсім незнайомих людей, які їм зустрілися та безкорисливо підтримали.

  • Ви тут: 
  • Головна