Погода

У крайніх двох випусках Вашої газети (вирішила, як військові, не використовувати у цьому випадку слова "останній") прочитала розповіді про людей з добрим та чуйним серцем, котрі в ці нелегкі для усіх часи відчувають потребу та знаходять у собі сили піклуватися про тварин-безхатьків. Ця тема є також мені особисто близькою, водночас дуже болісною, адже моя мама-пенсіонерка, Тамара Христофорівна Харчук, яка пропрацювала понад 55 років зоотехніком / головним зоотехніком у селі Поляхова, через своїх улюбленців - двох котиків, а до недавна ще й собаки Рекса - не має змоги приїхати до нас, щоб відпочити, в тому числі й від усіх негараздів, зумовлених війною. Вона не може залишити їх напризволяще, особливо у період, коли в Україні лютує зима. Своє рішення мама пояснює всім нам з дитинства відомою цитатою з "Маленького Принца" Антуана де Сент-Екзюпері: "Ми несемо відповідальність за тих, кого приручили". Важко з нею не погодитися. 

 

Щороку 21 лютого ми відзначаємо Міжнародний День Рідної Мови — свято, що нагадує нам про цінність мовного розмаїття та важливість збереження рідної мови народу. Це особливий день, коли ми з повагою звертаємось до свого слова, традицій, культурної спадщини та усвідомлюємо, що мова є основою ідентичності та духовного багатства нації.

Таки правду кажуть люди, що в житті, як на довгій ниві. Коли ще все далеко попереду, коли є здоров’я та сила, коли легко робиться всяка робота, віриться, що так буде завжди. Але нічого вічного не буває. Час накладає на кожного з нас відбиток. Десь беруться хвороби, десь та сила дівається, і вже ти зовсім не такий, як був. А ще коли твоя єдина донька з сім’єю живе далеко…

Ще рожевів недільний ранок 22 червня 1941 року. Фашистська Німеччина, віроломно порушивши договір про ненапад, почала військові дії проти СРСР. У країні був оголошений мобілізаційний стан. У кожній хаті мого села відчувалася напруга. З осель доносилися плач жінок та дитячий вереск. Дружини збирали у великий похід своїх чоловіків, матері – синів. Збирали тих, хто міг тримати в руках зброю проти ворога.

Історія Теофілполя XVIII – першої половини XIX століття нерозривно пов’язана з діяльністю Ордену Пресвятої Трійці (тринітаріїв). Протягом майже століття ченці в білих хабітах були не лише духовними наставниками, а й ключовими гравцями в освіті, медицині та економіці регіону, створивши унікальний соціокультурний ландшафт містечка.

Орден тринітаріїв був заснований у 1193 році у Франції з першочерговою метою викупу християнських бранців із мусульманської неволі. Поява тринітаріїв у Теофілполі (колишньому Чолганському Камені) стала результатом меценатства княгині Теофілії Яблоновської, яка у 1738 році запросила ченців до своїх володінь. У 1740 році поселення було офіційно перейменовано на Теофілполь на честь патронеси.