Погода

Нещодавно ми розповіли про нашу землячку Оксану Харчук з Поляхової, яка вже 15 років проживає в Австрії, працює завідуючою дитячими яслами та активно займається волонтерською діяльністю на підтримку України. Разом з однодумцями з української діаспори міста Дорнбірн, що у федеральній землі Форарльберг, виконують запити українських військових, надають гуманітарну допомогу цивільному населенню, яке постраждало від війни.

Триває війна, і нашим військовим потрібна допомога. Це і автомобілі, і будівельні  матеріали, і генератори, і повербанки, і дрони, і РЕБи, і зарядні портативні станції, і продукти довготривалого зберігання, і якісне взуття та термобілизна, і багато чого іншого. Тож волонтери Гуманітарного штабу Теофіпольщини продовжують виконувати запити бійців-земляків і не тільки. Але, звісно, вони роблять це завдяки великій кількості небайдужих людей, які надають продукти та кошти, приходять на благодійні ярмарки та щось купують.

Нещодавно група українських матерів, які втратили своїх синів на війні,  це 41 учасниця проекту «Дати мамі надію», здійснили паломництво до католицьких святинь Італії та до Ватикану. Кульмінацією подорожі була зустріч,  вітання з Папою Римським Левом XIV після його ювілейної аудієнції у суботу 6 вересня. Це стало для  них важливим кроком на шляху до відновлення після страшної, безмірної втрати.

Серед цих паломниць були і матері з Теофіпольщини – Галина Яцух, Майя Окаєвич, Людмила Чернишенко та Любов Савчук.. У кожної з них своя історія, свій біль, бо вони втратили найдорожче – своїх дітей. Під час подорожі вони пережили спектр почуттів – невимовну журбу, жаль, хвилювання за долю України, гордість за своїх синів. Але разом з тим в їх серцях росло переконання, що їм треба жити далі,  берегти про них пам’ять, вносити свою частку у боротьбу за такий довгожданий мир в Україні.

Живу я в Турівці, іноді треба мені поїхати в Теофіполь. І от нещодавно вийшла я на трасу, присіла на лавочку на зупинці. Вийняла гаманець, подивилася, чи все на місці. Тут приїхав автобус, я собі сіла та поїхала. Аж в Теофіполі, коли подзвонив мій чоловік, я зогляділася, що гаманця нема, що я його забула на зупинці. Боже, там же в мене було трохи гривень та 129 доларів. Треба було ж їх зібрати з пенсії! Картаю себе страшно, думаю, запий водою.

Указом Президента України 12 вересня 2008 року встановлено професійне свято – День рятівника, яке відзначається 17 вересня. Цього дня Християнська Церква вшановує Чудотворний образ пресвятої Богородиці Неопалимої Купини, яка з давніх давен є покровителькою пожежників і рятувальників.

Захищати державу та її громадян від пожеж і надзвичайних подій завжди було благородною справою, яку обирають тільки сміливі, сильні духом та самовіддані люди. Зустрічаючи професійне свято, кожен рятувальник із почуттям гордості відчуває свою особисту причетність до вирішення загальнодержавного вагомого питання – забезпечення надійного захисту населення.