Живу я в Турівці, іноді треба мені поїхати в Теофіполь. І от нещодавно вийшла я на трасу, присіла на лавочку на зупинці. Вийняла гаманець, подивилася, чи все на місці. Тут приїхав автобус, я собі сіла та поїхала. Аж в Теофіполі, коли подзвонив мій чоловік, я зогляділася, що гаманця нема, що я його забула на зупинці. Боже, там же в мене було трохи гривень та 129 доларів. Треба було ж їх зібрати з пенсії! Картаю себе страшно, думаю, запий водою.
Але є ще на світі совісні люди. А як було: десь після мене прийшла на ту ж зупинку жителька з нашого села Галина Федорівна Яроцька. Ті люди з Корчівки, купили в Турівці хату та й живуть собі. Взяла ця добра жінка того гаманця, вдома роздивилася, що там був один документ з моїм прізвищем та ім’ям.
На другий день прийшла до нас додому і віддала мені гаманця. Все, що там було , все лежало. Я так її дякувала, пропонувала винагороду. Але Галина Федорівна категорично від неї відмовилася.
Слава Богу, що є такі люди, бо коли в людини є совість, вона не візьме чужого.
Ольга Шостка, село Турівка