15 серпня членів місцевої Національної спілки журналістів України, колишніх працівників редакції газети "Червона зірка", "Життя Теофіпольщини" та районної друкарні, сусідів по п'ятиповерхівці, знайомих звела біль втрати дорогого нам людини. Хорошого товариша, друга, колега по творчому цеху, відомого у нашому краї журналіста Валентина Максимовича Дузяка, який відійшов за межу вічності – провели до останньої земної дороги. Відміряла йому частка 77 років.

Майже півстоліття він посвятив собі засоби масової інформації. З пером не розлучався, навіть перебуваючи на заслуженому відпочинку.

Народився 4 серпня 1948 року в селі Пільний Олексинець колишнього Городоцького району Хмельниччини. Вже в сьомому класі місцевої десятирічки редагував класну, а згодом і загальношкільну стінгезети. Здобувши загальну середню освіту, почав писати свою трудову стежину. Працював секретарем-діловодом Ільковецької школи-інтернату Теофіпольського району. Одночасно відкрив свою силькорівську сторінку. Налагодивши тісний контакт із редакцією газети «Червона зірка». Писав про трудові будні працівників полів та ферм колгоспу «Дружба», висвітлював роботу культосвітніх закладів, різнобарвну шкільну життя, закладів торгівлі тощо. Приділяв увагу військово-патріотичному вихованню молоді на героїчних прикладах фронтовиків Другої світової війни, розвитку спорту на селі.

У редакції районки запримітили у ньому творче обдарування та запросили на штатну роботу. І в серпні 1972 року його було затверджено на посаду літературного працівника відділу листів та масової роботи. Без відриву від виробництва успішно закінчивши факультет Львівського державного університету імені Івана Франка.

Далі очолював у редакції різні відділи, багато років посвятивши роботі відповідального секретаря газети, заступника редактора. Був і кореспондентом-організатором районного радіомовлення телерадіокомпанії «Теофіполь». Двічі мав за честь попрацювати і як редактор тижневика. Тут він ще сильніше розкрився як журналіст, бо почув, що газета була схвально сприйнята читачами-передплатниками. Це додало йому додаткової творчої сили, пробудило почуття, а найбільше – серце. Він щодня писав і районка була для нього життям.

У 1982 році став членом Національної спілки журналістів України. Усе своє трудове життя чесно працював, служивши своєму творчому колективу. Таким і залишитись у нашій пам'яті.

Щиро співчуваємо рідним та близьким у зв'язку з такою непоправною втратою.

Члени Теофіпольського первичного центру Національної спілки журналістів України, працівники редакції газети «Життя Теофіпольщини» та колишньої районної друкарні