На жаль, непоодинокі випадки, коли спритники стають власниками громадських пасовищ, тобто земельних ділянок за межами населених пунктів. Придумав хтось хитромудрий таку схему: на рівні обласних управлінь Держгеокадастру без погодження з сільськими чи селищними радами на пасовищах, де люди десятиліттями випасали свою худобу, надають учасникам АТО земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням кадастрових номерів. Ті, в свою чергу, мають право здати їх в оренду і навіть продати.
І ніби виходить все законно, тільки з’являється власник, загонить трактор – і пасовища немає. І де людям випасати свою худобу? Як їм вижити, коли у селі немає роботи, а всі на заробітки не виїдуть?

Зазіхнули на останнє пасовище

На жаль, непоодинокі випадки, коли спритники стають власниками громадських пасовищ, тобто земельних ділянок за межами населених пунктів. Придумав хтось хитромудрий таку схему: на рівні обласних управлінь Держгеокадастру без погодження з сільськими чи селищними радами на пасовищах, де люди десятиліттями випасали свою худобу, надають учасникам АТО земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням кадастрових номерів. Ті, в свою чергу, мають право здати їх в оренду і навіть продати.
І ніби виходить все законно, тільки з’являється власник, загонить трактор – і пасовища немає. І де людям випасати свою худобу? Як їм вижити, коли у селі немає роботи, а всі на заробітки не виїдуть?
Подібна ситуація склалася і у селі Волиця-Польова. У минулому році таким чином забрали в людей два пасовища, та залишалося третє, площею 33 гектарів. Тут у сільській череді випасається 75 корів, бо ж люди з молока і виживають.

Ось що розказала в.о.Волиця-Полівського сільського голови Ольга Федонюк:
- На початку цього року на сайті Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області почали з’являтися повідомлення про те, що по окремих сільських радах земельні ділянки, де знаходилися громадські пасовища, були виставлені на аукціон, хоч вони вже були внесені в генеральні плани територіальних громад. Але нашого пасовища в цьому переліку не було. Та відповідно до листа першого заступника голови райдержадміністрації Петра Вільшинського 29 березня на сесії сільської ради вирішили розпочати оформлення права власності на земельну ділянку під пасовищем на сільську раду. 4 квітня я відвезла до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій областіклопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення. 2 травня ми отримали відповідь – дозвіл вже наданий третім особам. Але ж іншої ділянки в нас немає! Я поїхала на прийом до в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області пана Лабунько. Кажу йому, як же таке може бути, ми нічого не підозрівали, буде бунт, люди те пасовище не віддадуть. І от 29 травня приїжджає до мене Ігор Голуб з Базалії і каже, що це він купив цю землю, що буде орати, що його дружина Тамара Голуб є власником цієї землі. Хоч оригіналів документів на право власності на ці земельні ділянки не надав. 3 червня приїхав вже з трактором, та люди не дали йому орати, вигнали з поля. Тепер вночі чергують, ми не здамося, вважаємо, що це рейдерське захоплення. Бо ж у нашому селі також є учасники АТО, але двом ще землі не виділили. То ж на другий день ми написали колективну скаргу, депутат районної ради Микола Корнійчук, до якого ми звернулися, відвіз її голові обласної державної адміністрації Вадиму Лозовому, в антирейдерський штаб облдержадміністрації, в обласне управління СБУ, а також першому заступнику голови райдержадміністрації Петру Вільшинському. А днями Голуб приїхав із землевпорядником межі відбивати, люди ті патики повикидали.
Жителі Волице-Польової дуже обурені, адже в них забирають останнє пасовище, невже ті Голуби не бояться Божого гніву? Мало їм Базалії та Михиринець, то вони сюди ще влізли?
То ж з цією скаргою звернулися і до Теофіпольського відділення поліції, у центральний офіс Радикальної партії Олега Ляшка. Люди сподіваються, що правоохоронні органи втрутяться та дадуть правову оцінку діям учасників цього конфлікту.Ще ж 14 червня скарга буде розглядатися в антирейдерському штабі у Хмельницькому, отримали туди вже запрошення.
Чи можна було уникнути такої ситуації? Звісно, якби пасовище було узаконене ще у 2015-2016 роках. Та Ольга Федонюк тоді ще у сільській раді не працювала, то ж її вини тут немає. То ж має твердий намір відстоювати інтереси людей, оскільки саме сільська рада має першочергове право на отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для створення громадського пасовища за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення.
Та тільки чому ж в Головному управлінні Держгеокадастру у Хмельницькій області на це не зважають?
А.Джус