В Пласті росте новий люд
Уже пішов третій рік, як у нашому районі відновлено діяльність Національної скаутської організації України «Пласт». Багато різних подорожей, пригод, незабутніх яскравих подій, просто, гарно проведених днів лягли у фундамент самостійного життя нашого юнацтва. За цей короткий проміжок часу ми, пластуни, у нашому районі провели немало патріотичних заходів, вибачте, але таки зазначимо, що без будь-якого фінансування і матеріальної підтримки.
Дуже хочеться поділитися з читачами своїми позитивними емоціями, які, це точно, ще до цього часу випромінює кожен учасник команди «Єнотстудія» (а це наша команда, станиці Теофіполь) після того, як «опромінився» ними на інтелектуально-мистецьких змаганнях «Орликіада» - 2018, що проходили у м. Вінниця.
Мусимо зізнатись, що дорога виявилась, таки, важкою, потрібно було берегти сили, щоб успішно виконати завдання, а ми два дні із «пересадками» у дорозі, рейсовими автобусами, таксі, з декораціями, костюмами, ночівлею у м. Хмельницький. Дякуємо за розуміння водіям, хоча, не обійшлось без шофера-хама, до того ж свого, теофіпольського. То, як завжди, чужі підтримали, навіть допомогли, а свій, бачачи втомлених дітей, котрі звідкись повертаються рейсовим автобусом, дозволив собі невиправдане хамство. Але ми, котрі вивчаємо соціальні явища та психологію, навчані правильно сприймати реальність. Ой, щось ми зупинились, трохи не на тому…
Отже, 23-25 листопада 2018 року наша юнацька, дівоча, команда «Єнотстудія» прийняла участь у «Орликіаді», тема якої цього разу була «Четверта Влада», підготовка тривала близько півтора місяця. Відбірковим завданням було провести своє журналістське розслідування. Щоби було цікаво і корисно для нашої громади, ми вирішили з’ясувати, де, все ж таки, похована Теофілія Яблоновська, щоб уподальшому, хоча би, меморіальну дошку на тому місці встановити. Користувачі інтернетмережі можуть переглянути цей 5-хвилинний ролик на Ютубі. Звичайно, що у ньому є деякі технічні «непорозуміння», бо через часові рамки, ми змушені були трохи пришвидшити відео, не судіть строго.
Сам фестиваль був насичений різними завданнями, вільного часу не було, а якщо ми мали декілька хвилин, то, знову ж таки, мали виконувати стрес -конкурси, наприклад, за ранок створити, з дотриманням усіх правил, журнал чи газету, презентувати її. Або ж озвучити мультиплікаційний фільм, але на тему журналістики. Дуже важко було спочатку увійти в колію, тільки приїхали, не встигли занести речі в готельний номер, як уже відкриття заходу, а тоді зразу історичний квест по невідомій Вінниці. Але враження незабутні, ми вчимось спілкуватись із незнайомими людьми, орієнтуватись у чужому місті, в екстремальних умовах запам’ятовувати інформацію… А ще мали змогу відвідати телевізійну студію, ми були на справжньому телебаченні!!! У нас є юначки, котрі уже вибрали для себе професію журналіста, вони намагались не прослухати жодного слова, ні на екскурсії, ні на цікавих майстерках із журналістики, із фоторепортерства.
Пластові вечірки, навряд чи, можна зрівняти з будь-якими іншими, жодного невихованого слова, жодного низькопробного музичного твору, навколо лише позитив, нові знайомства, які у подальшому можуть перерости в тісну співпрацю, а, може, і у кохання…. хто зна. Ми вже не говоримо про танці, які творилися на очах… та що говорити, то потрібно бачити.
Інтелектуальний конкурс був не з легких, до нього, таки потрібно, більш серйозно відноситись і наполегливіше готуватись, і часто результати цього конкурсу залежать від того, наскільки організованою і дружньою є команда. Коли юнацтво саме, без допомоги виховників, гуртом вивчає матеріал, можливо, то для когось і не дуже цікаво та журналістика, але діти розуміють, що вони мають спільну мету, і це є стимулом до праці, один за всіх – і всі за одного.
Другий конкурсний день дав можливість нам ще раз задуматись, хто ми і якого роду. Ми вшанували пам’ять жертв Голодомору. Промова Зоряни Урич була дуже влучною і зрозумілою. Пластуни не сприймають історію, як друковані записи у якихось там книгах, прочитав – відклав, і якесь чорно-біле чи кольорове «кіно» на екрані, який зачасту усі виключають, бо їм нудно «таке» дивитись, а це наша реальність, то реальні люди, реальні події, реальна біль, любов, ненависть… Коли у юнацтва в такий день сльози на очах, це говорить тільки про одне – ці діти – майбутнє… І тут задумуєшся… щодня читаєш у фейсбуці горе -патріотів, які, то закликають до масових безпорядків, то відцуратись східного регіону, то не служити у армії… чого ж ці дорослі не роблять якихось реальних справ, не допомагають у проведенні юнацьких таборів, елементарне – не прибирають у природі.. . У такі миті багато над чим задумуєшся… Не дай, Боже, нам повторити історію своєю байдужістю.
Останній день змагань пройшов не менш емоційно, стрес- конкурс, театральний конкурс! (виступ також можна переглянути на нашому каналі «Єнотстудія» у Ютубі) І результати! Не повірите, але у театральному конкурсі ми зайняли перше місце, у стрес конкурсі – третє місце, у відбірковому конкурсі – третє місце . То для нас значна перемога. Вперше Хмельницька округа у цьому столітті представляла на Всеукраїнському фестивалі три команди: з Хмельницького, Кам’янця-Подільського та Теофіполя. Ми дуже раді за наших друзів, хмельничани зайняли третє місце у театральному конкурсі, а пластуни із Кам’янця-Подільського за загальним підсумком балів виграли ці змагання!!!
Скільки позитивних емоцій ми привезли додому! Щоразу, відвідуючи подібні заходи, розумієш, що живеш, наче у двох світах: один – високий, де немає місця байдужості, поганим вчинкам, аморальності, а інший - той, де перемагає самолюбство, «моя хата скраю», «хай хтось інший щось робить»… і обидва ці світи за нашим вікном…
Як там би не було, але ми повернулись із гарними враженнями і сподіваємось наступного року знову взяти участь у Орликіаді.
Вікторія Мельничук, пластунка, станиця Теофіполь
