Зима про себе нині нагадала,
Такого наробила - просто жах!
Від холоду пташки десь поховались,
Хурделить по дорогах та полях.
Я думала спочатку, що то цвіту
Пелюсточки тендітні на землі.

А вітер дме холодний, непривітний...
Замінимо лопатами граблі?
І спокою нема навіть в природі,
Здається, серце не на місці теж.
Незатишно душі моїй сьогодні...
Від дійсності нікуди не втечеш.

Інна_Крупяк, 06.04.2025 р.

***********************

Погожий день, по-справжньому весняний,
Тепленько так, усе навкруг цвіте...
В Кривому Розі на колінах мама
Голосить: "Моє сонце золоте!..
Ти лапочка моя, солодка киця..."
Все квилить, мов пташина молода...
Хіба це правда? Може, це їй сниться?
А горе нагло в очі загляда...
Свого синочка тіло бездиханне
До себе тулить... Господи, як так?
Він ніжками тут бігав ще недавно...
Від жаху знову Кривий Ріг закляк...
9 дітей! Ви, вилупки прокляті,
Песиголовці, покручі, кати!
Від кари вам не вдасться заховатись,
Ніякий бункер вас не захистить.
Повірте, це лише питання часу,
Потомство ваше кара не мине.
За діточок усіх убитих наших
Той бумеранг і їх наздожене...
Сьогодні в двір, де вчора грались діти,
Раділи, наче бджілоньки, весні,
Несуть дитячі іграшки та квіти...
І хмари повернулися сумні...

Інна_Крупяк, 05.04.2025 р.