Продовжуємо збір матеріалів для написання історії середньої школи в Теофіполі. Четвертого липня виповнюється 85 літ нашому улюбленому завучу Теофіпольської середньої школи N1 Івану Пилиповичу Захарчуку.

Сьогодні розкриваємо феномен людини, яка уособлює людяність, мудрість, добро і любов. Дивує, що нині , на початку ІІІ тисячоліття люди наввипередки спішать показати свою потрібність, особливість та успішність; але забувають про головні цінності – любов, добро, справедливість, честь, які проявляються словом і ділом.

За 90 років історії Теофіпольської середньої школи N1 лише Іван Пилипович залишив по собі спомин не лише як високопрофесійний керівник , але і як людина з великим добрим серцем. За 14 років перебування на посаді завуча школи, він з любов’ю і повагою турбувався про вчителів та учнів, допомагав долати труднощі навчального процесу, завжди підставляв своє батьківське плече.

Іван Пилипович працював у школах на Рівненщині та у Волочиському і Білогірському районах Хмельницької області, у Теофіпольській заочній школі, а також був методистом та інспектором Теофіпольського районного відділу освіти. Завдяки своїй наполегливості та працелюбству звичайний юнак із багатодітної родини колгоспників села Святець закінчив Кременецький педінститут, став вчителем математики, 33 роки перебував на керівних посадах і має більше 40 років педагогічного стажу. Виходить, усе можна досягти, коли є бажання, совість та велика працелюбність.

У сім’ї Захарачуків було дев’ять дітей, шестеро отримало вищу освіту, двоє з яких стали педагогами. Ще навчаючись в школі, Іван Пилипович проявляв математичні здібності, після школи працював на шахті, в колгоспі, але бажання пов’язати своє життя з математикою перемогло. По закінченні навчання, всюди, де б не працював, відзначався порядністю, відповідальністю та організаторськими здібностями. Серед педагогів зустрів свою кохану дружину – Олену Гнатівну, з якою прожив п’ятдесят років, допоки після хвороби вона не відійшла у засвіти. Нині радіє донькою Оксаною та онуком Іллею, радіє підтримкою родини, радіє постійною працею у рідній садибі.

Іван Пилипович був і залишається надзвичайно добрим і скромним, ніколи не величався і не робив нікому зла, завжди усміхнений, знав усіх дітей, які навчалися в школі, пам’ятає всіх вчителів. Легко і мудро живе наш улюблений завуч.

Довгих літ вам та доброго здоров’я, нехай ваші рідні ще довго тішаться вами, а ви і надалі засівайте цей світ любов’ю та добром! От лишень немає належної винагороди почесному педагогу. Китайський філософ Конфуцій, який жив у 6-5 столітті до нашої ери говорив: “ Якість держави визначається ставленням держави до літніх людей і вчителів”. Віримо, що Іван Пилипович ще обов’язково скористається допомогою нашої держави і матиме гідне, забезпечене майбутнє.

Олена Станчук, вчителька історії та правознавства Теофіпольського ліцею № 1