Любий солдате, тебе я не знаю,

Та серцем дитячим я вже відчуваю

І біль, і тривогу, яку переносиш.

Та вірю у те, що ти усе зможеш,

Я вірю у тебе, твою дужу силу,

 І що незабаром настане день миру.

Я вірю у Бога, який допоможе,

І наша країна русню переможе.

Тобі я бажаю, щоб ти там тримався,

Щоб вірив у краще і не здавався.

Я знаю, ти зможеш усе подолати,

У тебе є сила і мужність, солдате.

А я тут, удома, буду молитись,

Щоб Бог послав тобі сил далі битись.

Щоб ворог від нас згинув у пекло,

І був у нас мир і на серденьку тепло!

Захар Квасюк, 9 років, село Карабіївка

Хай береже тебе Бог! Повертайся живим!

23 лютого 2022 р.

Це їхня остання вечеря була

Це їхня остання відверта розмова.

Послухала казку востаннє мала.

Співала востаннє вона колискову.

Востаннє дивились вони серіал.

Востаннє він їй шепотів, що кохає.

Востаннє зайшов нині він у спортзал.

Улюблену книгу востаннє читає.

Останнім для нього став келих вина.

В дворі він востаннє паркує машину.

Була на роботі востаннє вона.

Узявсь за уроки востаннє хлопчина.

Востаннє вона відчувала тепло.

Востаннє він бачив, як сонце заходить.

Востаннє провідали рідне село.

Востаннє з криниці вона пила воду.

Востаннє товаришу руку подав.

Остання світлина її в Інстаграмі.

Він пісню останню свою написав.

Востаннє вона подзвонила до мами.

Був мирним, останнім, цей день, що минав.

А ніч вже сюрпризи страшні готувала.

І ранок для когось уже не настав...

Війна!.. Україна від болю стогнала...

Два роки болить... Вже 730 днів!

Для когось і нинішній день став останнім.

Горить Україна моя у вогні, –

Глибокі, страшні та кривавії рани.

Але не здається! І точить мечі,

Бо ворога лютого мусить здолати.

Несуть нам весну журавлині ключі,

І цвітом рясним буде сад розквітати.

А нелюд сконає! Діждемося ми!

Прийде довгожданний його день останній.

А ми заживем, як раніш, без війни,

І мирними будуть всі наші світання.

#Інна_Крупяк, 23.02.2024 р.