Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №8 від 22.02.2024 року
Перегляди: 197

24 лютого 2022 року назавжди увійде в новітню історію України як початок кривавого, повномасштабного вторгнення російської федерації проти суверенної, незалежної Украї-ни. Водночас, як початок вирішального етапу національно-визвольної боротьби українсь-кого народу за свободу, за справжню незалежність. Як війна двох абсолютно відмінних світоглядів, двох цивілізацій – демократичної та авторитарної. Як межа краху оманливого «руського міра», як межа остаточного духовного звільнення України від московських пут.

Бо ця страшна війна ще раз засвідчила, що ніколи ми не були братами. Бо тільки вороги можуть так люто ненавидіти все українське, так люто знищувати українців, спустошувати, руйнувати, плюндрувати українську землю.

Тож розмовляємо з благочинним Теофіпольського округу Православної Церкви України митрофорним протоієреєм отцем Василем Крисаком про 5-у річницю підписання Томосу, про перехід релігійних громад Теофіпольщини від московського патріархату до ПЦУ, про участь прихожан у волонтерському русі на підтримку Збройних Сил України.

Деталі
Категорія: №8 від 22.02.2024 року
Перегляди: 168

Хтось ранок  починає з кави...

Хтось ранок починає з кави,

Хтось із обіймів, поцілунків.

У когось є робота, справи...

А хтось шукає порятунку...

А хтось спить солодко й не знає,

Що не прокинеться вже більше...

Вже дім страшним вогнем палає...

І вибухи щораз гучніші...

Деталі
Категорія: №8 від 22.02.2024 року
Перегляди: 163

Як і збиралися, десант Гуманітарного штабу Теофіпольщини у вівторок опівдні вирушив на південний схід, до бойових підрозділів на Запорізький напрямок. Хто поїхав: перший автомобіль – організатор Гуманітарного штабу Андрій Петринюк та начальник 8-ого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної допомоги підполковник ЗСУ Василь Кубін; другий автомобіль, закуплений за пожертви прихожан храмів Православної Церкви України та працівників підприємств та установ громади під час проєкту «Коляда» для заступника командира батальйону однієї військової частини на Запорізькому напрямку, нашого земляка Геннадія Русакова – Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев та благочинний Теофіпольського округу ПЦУ отець Василь Крисак; вантажний бус від Володимира Мосейка з супроводжуючими – заступником голови Гуманітарного штабу Теофіпольщини Василем Гандовським та активістом штабу Володимиром Яцюком.

Обидва автомобілі були завантажені овочами, продуктами довготривалого зберігання та готовими стравами. Вантажний бус прибув наполовину завантажений вже з Тернополя, на базі штабу у ТОВ «Подільське» його довантажили.

Найперше, завдячуємо небайдужим людям у нашій громаді, які під час акцій збору продуктів приносили картоплю, моркву, столові буряки, цибулю, яблука, сало, смалець, закрутки, муку, цукор, крупи, вермішель. А також волонтерським підрозділам з Колок та Шибени, які приготували домашні страви.

Деталі
Категорія: №8 від 22.02.2024 року
Перегляди: 280

Звати мене Ольга Іванівна Сич, проживаю я в селі Велика Салиха Антонінської територіальної громади. Я колишня вчителька Великосалихської ЗОШ І-ІІ ступенів, вчила я української мови та літератури у 5-9 класах Олега Леонідовича Рендюка, Героя, який нещодавно загинув та похоронений в селі Святець. А вже минає 40 днів, як відбулася ця трагічна подія. Тож хочу написати про цього прекрасного хлопця.

Народився Олег в звичайній селянській родині, в якій поважали та шанували працю. Був старанним в навчанні, наполегливо йшов до своєї омріяної мети. Навчався у Хмельницькому вищому навчальному закладі, де була військова кафедра, яку він успішно закінчив. Тож твердо вирішив стати військовим. У 2010 році розпочалася його військова кар’єра.

Як почалася у 2014 році російсько-українська війна, боронив рідну Батьківщину на Донеччині. Батьки та родина молилися, щоб повернувся живим. І Бог почув їхні молитви.

Деталі
Категорія: №8 від 22.02.2024 року
Перегляди: 217

22 лютого жителі нашої громади провели в останню дорогу Героя – старшого сержанта Василя Миколайовича Семенюка з Лисогірки. Повернувся навіки додому на щиті мужній захисник України, добра, працьовита молода людина, єдиний син, люблячий чоловік та батько. За нашу Незалежність віддають своє життя найкращі – цвіт нації... 14 липня йому мало виповнитися лише 34 роки.

Був сповнений сил та енергії, планів на життя – працювати, ростити сина, реалізовувати свої мрії та задуми, розбудовувати країну. Та новітній ірод вирішив знищити Україну, знищити волелюбних українців, перетворити нашу країну на спалену землю.

Народився Василь 14 липня 1991 року в Лисогірці в сім’ї Марини та Миколи Семенюків. Виховали батьки гарного, порядного, роботящого хлопця. Закінчив школу, відслужив армію, шукав себе у дорослому житті. Одружився, з дружиною Альоною ростили синочка Іллю. Йому вже 5 рочків. Жили разом з батьками.

А тут ця жахлива війна. Призвали Василя 8 квітня 2022 року. Тож, вважай, два роки без двох місяців служив, виконував військовий обов’язок, боронив Вітчизну від рашистських загарбників. Два рази приїздив додому у коротку відпустку. Підтримали земляки, коли тривав збір на автомобіль для його бойового підрозділу.

13 лютого прийшла в домівку Семенюків трагічна звістка. Помер старший сержант Василь Миколайович Семенюк в населеному пункті Шандриголове Краматорського району Донецької області. Як у це повірити? Немає слів, які б розрадили, загоїли рану батька, матері, дружини, маленького синочка, їхній біль, їхню страшну втрату.