Звати мене Ольга Іванівна Сич, проживаю я в селі Велика Салиха Антонінської територіальної громади. Я колишня вчителька Великосалихської ЗОШ І-ІІ ступенів, вчила я української мови та літератури у 5-9 класах Олега Леонідовича Рендюка, Героя, який нещодавно загинув та похоронений в селі Святець. А вже минає 40 днів, як відбулася ця трагічна подія. Тож хочу написати про цього прекрасного хлопця.
Народився Олег в звичайній селянській родині, в якій поважали та шанували працю. Був старанним в навчанні, наполегливо йшов до своєї омріяної мети. Навчався у Хмельницькому вищому навчальному закладі, де була військова кафедра, яку він успішно закінчив. Тож твердо вирішив стати військовим. У 2010 році розпочалася його військова кар’єра.
Як почалася у 2014 році російсько-українська війна, боронив рідну Батьківщину на Донеччині. Батьки та родина молилися, щоб повернувся живим. І Бог почув їхні молитви.
Олег жив зі своєю сім’єю у Святці, у 2019 році став працювати заступником Теофіпольського військового комісара, далі заступником начальника 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
У липні 2023 року був призначений начальником штабу, першим заступником командира 10-ої гірсько-штурмової бригади «Едельвейс». 21-ого січня 2024 року прийшла страшна звістка про його загибель. Не вірили батьки, не вірили ми, жителі села.
Пишу, та на душі дуже важко та гірко від того, що на цій страшній війні гине молодий цвіт українського народу. В пам’ять про Олега я написала вірш. Люди повинні знати своїх Героїв, пам’ятати про них, адже вони віддали своє життя за те, щоб ми могли жити, працювати.
Загинув син, гірко ридає мати,
Війна постукалау хату,
Де залишила осиротілі діти
І горем вбиту молоду вдову.
Горе прийшло у рідну хату,
Не стало Сина, чоловіка, брата.
І рідним зараз дужу важко,
Щоб осягнути біль утрати.
А все в житті складалося щасливо,
Успішний син, що йшов в житті без перешкод.
І хто міг передбачити війну?
Його любили, поважали, шанували,
А рідні завжди пишались ним.
Був гордістю родини,
А став великим горем та пекучим болем.
Сьогодні він є гордістю країни,
Бо він Герой, відважний захисник.
Велика втрата для сім’ї, родини,
Та вічна пам’ять про нього житиме повік!
Ольга Сич, жителька села Велика Салиха, Антонінська громада
