Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Деталі
Категорія: №6 від 08.02.2024 року
Перегляди: 230

Знаю Івана Гуля, котрий родом з Лідихівки, понад три десятки років. Знав ще до того, як він був призначеним особистим водієм голови правління тамтешнього колгоспу «Мир» Володимира Романчука. Але ближче з ним познайомився, коли я обіймав посаду директора телерадіокомпанії «Теофіпольський телевізійний канал».

Не один раз він службовою «Волгою» доставляв мене у відрядження в Київ на славнозвісний завод «Сатурн», на аналогічно споріднені підприємства в Кіровоград, Хмельницький, Львів. Шофер ніколи не був мовчазним, а навпаки – завжди щось розповідав, запитував, наспівував веселих пісень. Тож у подорожах з Іваном Гулем сумувати не доводилось, а хотілося ще їхати, їхати, їхати… Немаловажним було й те, що всі ці поїздки мали благополучні результати, без всіляких дорожньо-транспортних пригод. І це також закономірно, бо ж Іван Гуль – шофер вищого класу. Ось так воно, шановні!

Кілька років тому Іван Гуль почав шоферувати на вантажівці в ТОВ «Україна-2001». І тут все в нього ладилось: працював по-ударному, на славу. Його ставили за приклад іншим. І так воно було б й до нині, але – не судилося. На перешкоді стало вторгнення на територію України немиролюбної росії. І перед нами вже постає інший Іван Гуль: тепер він у військовій формі, зі зброєю та за кермом вже фронтової спецвантажівки. Тобто, він став безпосереднім захисником своєї рідної неньки-України.

Деталі
Категорія: №6 від 08.02.2024 року
Перегляди: 339

Знову біда, знову трагедія. 7 лютого, в середу, Теофіпольщина провела в останню путь ще одного вірного сина України, жителя села Човгузів Володимира Олеговича Коберника, який загинув, захищаючи рідну землю від підступного ворога. Йому йшов 43-ій рік.

Народився та виріс Володимир у Човгузові 6 вересня 1981 року. Однокласники, друзі, вчителі згадують про нього як хорошого учня, ентузіаста спортивного руху, енергійного, працелюбного юнака. Тож вищу педагогічну освіту здобув в Кременецькому педагогічному коледжі, працював вчителем фізичного виховання у рідній Човгузівській ЗОШ І-ІІ ступенів. Прагнув більше себе реалізувати, переїхав у Київ, одружився. З дружиною виховували двох її дітей та власну донечку.

Коли почалася повномасштабна війна, дружину з дітьми відправив в Німеччину, а сам повернувся додому, в Човгузів. Мама Катерина Марківна вже нездужала, дуже боліли її ноги, ледве ходила, згинці, з двома паличками. Як тільки Володимир приїхав, одразу вирішив облаштувати занедбану територію сільського стадіону. Зумів залучити до цієї доброї справи молодь, небайдужих жителів села. І йому це вдалася. Казали люди, що з таким організатором можна гори звернути. Адже із занедбаного стадіон перетворився на стадіон з волейбольною площадкою, з великою та міні футбольною площадкою, з ділянкою для стрибків у довжину. Діти, молодь, дорослі приходили, активно відпочивали, грали у волейбол, футбол. Село просто ожило. Планував далі вдосконалювати стадіон – хотів розмістити вуличні тренажери, бігові доріжки, дитячий майданчик. Мріяв відновити сільську спортивну залу, спроєктувати борцівську залу, а за будинком культури розбити парк відпочинку.

Деталі
Категорія: №6 від 08.02.2024 року
Перегляди: 244

8 лютого відзначає свій день народження наша улюблена вчителька початкового навчання Човгузівської гімназії Інна Петрівна Каштан. Чому улюблена? Бо вже четвертий рік вона навчає наших дітей. Не просто навчає, а оточила їх материнською опікою та любов’ю. Вона для нас та наших дітей – чудова вчителька, мудра, добра людина, яка вкладає у наших діток неоціненний внесок.

Бо доступно, в ігровій формі вводить їх у безмежний світ знань, відкриває світ дитячих мрій, прищеплює їм моральні цінності, вчить розумінню «що таке добре», і «що таке погано», що найважливіше, цінне та правильне у житті. Наші діти щодня з радістю йдуть до гімназії, приходять додому з неймовірними враженнями, щасливі та веселі.

Дорога Інно Петрівно! Ви дуже особлива людина в житті наших дітей, щоденно грієте їхні серця своєю ніжністю, любов’ю та терпінням, знаєте, як приділити увагу кожному зі своїх учнів, без винятку. Тож бажаємо вам завжди залишатися незрівнянною вчителькою та дивовижною жінкою, бажаємо миру та щастя, ніколи не знати тривог. Нехай здоров’я буде міцним, а кожний новий день нехай дарує вам прекрасні миттєвості.