Знову біда, знову трагедія. 7 лютого, в середу, Теофіпольщина провела в останню путь ще одного вірного сина України, жителя села Човгузів Володимира Олеговича Коберника, який загинув, захищаючи рідну землю від підступного ворога. Йому йшов 43-ій рік.
Народився та виріс Володимир у Човгузові 6 вересня 1981 року. Однокласники, друзі, вчителі згадують про нього як хорошого учня, ентузіаста спортивного руху, енергійного, працелюбного юнака. Тож вищу педагогічну освіту здобув в Кременецькому педагогічному коледжі, працював вчителем фізичного виховання у рідній Човгузівській ЗОШ І-ІІ ступенів. Прагнув більше себе реалізувати, переїхав у Київ, одружився. З дружиною виховували двох її дітей та власну донечку.
Коли почалася повномасштабна війна, дружину з дітьми відправив в Німеччину, а сам повернувся додому, в Човгузів. Мама Катерина Марківна вже нездужала, дуже боліли її ноги, ледве ходила, згинці, з двома паличками. Як тільки Володимир приїхав, одразу вирішив облаштувати занедбану територію сільського стадіону. Зумів залучити до цієї доброї справи молодь, небайдужих жителів села. І йому це вдалася. Казали люди, що з таким організатором можна гори звернути. Адже із занедбаного стадіон перетворився на стадіон з волейбольною площадкою, з великою та міні футбольною площадкою, з ділянкою для стрибків у довжину. Діти, молодь, дорослі приходили, активно відпочивали, грали у волейбол, футбол. Село просто ожило. Планував далі вдосконалювати стадіон – хотів розмістити вуличні тренажери, бігові доріжки, дитячий майданчик. Мріяв відновити сільську спортивну залу, спроєктувати борцівську залу, а за будинком культури розбити парк відпочинку.
А ще долучився до розбудови Подільсько-Волинської Січі, літом минулого року клав там плитку. Яка була людина! Справжній патріот, подвижник рідного краю.
Мобілізували Володимира 11 липня 2023 року. Перед тим якраз замовив у Теофіполі дві лавочки, щоб встановити їх перед будинком культури на честь загиблих односельців, на той час їх було двоє – Ігор Гетьманчук та Олександр Клапощук. Їх встановили добрі люди вже без нього.
Солдат Володимир Коберник загинув під час виконання бойового завдання 31 січня 2024 року західніше від населеного пункту Андріївка Донецької. Ворог здійснював масований артилерійський обстріл.
Поховали Героя з військовими почестями у рідному селі, на сільському цвинтарі. Так вирішила мама Катерина Марківна. Казала, хоч на колінах, а добереться до синової могили. Було на похороні дуже багато дітей та молоді, всі плакали, стояли в черзі, щоб кинути грудку землі на могилу.
Ще одна жахлива втрата для нашої громади. Щиро сумуємо, співчуваємо рідним загиблого.
Вічна слава полеглим Героям!
А. Джус
