Погода

Як ми вже повідомляли, акція Гуманітарного штабу Теофіпольщини по збору овочів, фруктів, домашніх закруток, продуктів довготривалого зберігання триває. Вже зібране на базі штабу у ТОВ «Подільське» сортується, із закруток формуються ящички-мікси.

Частину зібраного вже відправили через волонтерський центр Володимира Мосейка під Бахмут, до Ланівець для приготування сухих пайків «Козацькі страви для ЗСУ по-лановецьки», а також у Хмельницький до обласного госпіталю ветеранів війни.

Минулого тижня овочі, фрукти, закрутки дозбирали в Гальчинцях, Поляховій, Бережинцях та Рідці, а також у селищі цукрового заводу. Тут жителі цих населених пунктів, прихожани храмів Православної Церкви України, відгукнулися на заклик своїх священників. Від душі принесли, віддали все, що змогли. А прихожани села Гальчинці ще закупили та передали бійцям ЗСУ 10 військових дощовиків.

У суботу, 7 жовтня, прохолодна вітряна погода не зупинила делегацію волонтерів, громадських активістів, благодійників Теофіпольщини. Прибули вони на чолі з головою ГО «Благодійний фонд Добра, Надії та Любові», організатором Гуманітарного штабу Теофіпольщини, отаманом Теофіпольського коша Українського козацтва Андрієм Петринюком на Подільсько-Волинську Січ задля участі в заходах з нагоди 10-ої річниці створення Тернопільського козацького осередку “Десантно-козацький рій” імені Дмитра (Байди) Вишневецького.

На честь створення цього козацького осередку, який з початку російсько-української війни організував потужний волонтерський центр, на території Подільсько-Волинської Січі був закладений фруктовий «Сад перемоги». В його закладенні взяли участь представники козацьких організацій, волонтери, громадськість Тернопілля, Хмельниччини, Кіровоградщини разом з воїнами Збройних Сил України. Взяв участь також і волонтер волонтерського штабу “Українська команда” волонтерського центру «Я Волонтер” Десантно– козацького рою Українського козацтва, кандидат медичних наук, голова правління “Українського науково-дослідного інституту проблем реабілітації та інтегративної медицини», лікар Микулинецької обласної фізіотерапевтичної лікарні реабілітації осаул Українського козацтва Андрій Надкевич. Разом з наказним отаманом Тернопільського крайового коша Українського козацтва генерал-хорунжим Володимиром Мосейком домовилися про співпрацю у розбудові реабілітаційної допомоги пораненим захисникам та захисницям України та створення реабілітаційного центру на Подільсько-Волинській Січі.

В страшному сні ми не могли уявити, що буде війна, що доведеться нам похоронити нашого Богдана, хорошого сина та брата. Ніхто не міг подумати, що нашу родину може спіткати така біда. Закована біда, бо життя продовжується, а його, сміливого, мужнього, відважного воїна, захисника Вітчизни більше нема.

Тільки но починав жити, одружився, радів народженню синочка Дем’яна. Та принесли йому повістку і він пішов служити. Як ми надіялися, що все буде добре, що буде перемога, що повернеться живим і здоровим!

Вже майже рік, як Богдан Хом’юк зі Строків підписав контракт та служить у Збройних Силах України. Тоді йому ще навіть не було 19 років. Виріс у гарній роботящій родині, змалку був привчений до праці, допомагав батькам поратися по господарству. Після Строковецької ЗОШ І-ІІ ступенів закінчив Теофіпольську ЗОШ І-ІІІ ступені № 2, а в Теофіпольському професійному аграрно-промисловому ліцеї здобув спеціальність газоелектрозварювальника та тракториста. Його життя лише починалося. А тут – війна.

– Богдан у нас єдиний син, – розказує мама Світлана Миколаївна, – він у нас дуже хороший, ніколи у нас з ним не було ніяких проблем, ми, звісно, хотіли б прихилити йому небо, зробити все, щоб його доля склалася якнайкраще. І от у жовтні минулого року він вирішив піти служити у тероборону, тобто у роту охорони 8 відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Йому відмовили, бо ж не служив а армії, а там повиннні бути поранені бійці, з інвалідністю. Але йому запропонували підписати контракт на службу у Збройних Силах України. Приїхав додому і таке нам розказав. Як ми плакали, як просили його, бо ж зовсім ще дитина! А він нам сказав, що це його вибір, і ми повиннні його підтримати, бо хтось же має захищати Україну! І от з четвертого грудня наш Богдан служить, пройшов навчання в навчальному центрі, а з 15 лютого постійно перебуває в «гарячій» точці, на Донецькому напрямку. Відтоді ми день і ніч у тривозі, чекаємо дзвінка чи повідомлення, і так безкінечно. Молимо Бога, щоб зберіг нашу дитину, щоб настала перемога, щоб більше ніколи не було війни.

Нещодавно у Новоставецькому ліцеї до Дня захисників та захисниць України відбувся благодійний ярмарок. Протягом дня усі охочі односельці мали змогу купити велику кількість різноманітної випічки. Окрім того, можна було придбати і вироби, які виготовлялися на заняттях з шкільного підприємництва, що функціонує віднедавна у ліцеї.

Це патріотичні сувеніри, сумочки, фартухи, іграшки, ляльки-мотанки, торбинки для зберігання продуктів, шопери, кухонні дощечки, картини та вишивки із бісеру.

Ось, до прикладу, я придбала шопер, який власноруч зшили учні десятого класу.

Прийшли підтримати дітей їхні батьки, бабусі та усі працівники школи. Також неабияк підтримав дітей і фермер Юлій Вальчук. Місцевий добродій з радістю доєднався до благодійної акції, придбавши повний кульок смаколиків, картину і окремо задонативши 1000 гривень.