З часом все більше переконуюся, що найбільший скарб, найбільше багатство у житті людини – це її родина. Почуваю себе дуже щасливою, що вона у нас така велика, дружна та надійна. Цим завдячую нашим батькам – Володимиру Григоровичу та Галині Володимирівні Плаксюкам. Це вони, добрі, працьовиті, щирі, душевні, милосердні, виростили нас, п’ятеро дітей, передали нам тепло своїх сердець, навчили любити життя, любити людей.

Наше найбільше щастя

Головний у родині – наш тато, він наша опора, наша надія, він великий трудівник та мудрий порадник. Народився у Кривовільці у простій селянській родині, після восьмого класу у Теофіпольському профтехучилищі здобув професію механізатора. Відслужив армію, став робити у колгоспі трактористом. 32 роки тому одружився з нашою мамою, Сашу, маминого сина від першого шлюбу, прийняв, як рідного. Спочатку жили в Кривовільці, де народилася моя старша сестричка Зоряна, а далі взяли садибу у Новоставцях, почали будувати нову, простору хату. Тато невтомно трудився, і на роботі, бо ж багато років працював комбайнером, і вдома. Бо ж хотів, щоб ми жили не гірше за інших. Ще ж народилися я, а далі моя молодша сестричка Ірина та найменший братик Богдан.

Мама спочатку була бухгалтером у колгоспі «Труд», згодом перейшла у Новоставецьку школу прибиральницею. І мама багато трудилася, привчала нас до домашньої праці, та мріяла, аби всі ми здобули вищу педагогічну освіту. Так і сталося. Найстарший Саша вступив до Кам’янець-Подільського педагогічного університету на факультет фізичного виховання. Там він одружився, з дружиною Ольгою виховують сина Андрюшу. Зоряна теж закінчила цей університет, філологічний факультет, працює заступником директора Новоставецької ЗОШ І-ІІІ ступенів з навчально-виховної роботи. З чоловіком Віктором живуть на татовій батьківщині у Кривовільці, ростуть у них Тимурка, Настюша та Антоша. Я теж закінчила Кам’янець-Подільський педагогічний університет, історичний факультет, працюю вчителем історії у нашій школі. Маю вже свою сім’ю, чоловіка Руслана, маленьких донечок Діанку та Софійку, перебуваю зараз у декретній відпустці. Ірина також закінчила університет, працює вихователькою у дитячому садку в Турівці, бо вийшла заміж у Червону Дубину, живе там з чоловіком Олегом та синочком Костиком. А наймолодший Богдан щойно закінчив середню школу, буде вступати також в Кам’янець-Подільський педагогічний університет. То ж, вважаю, мамина мрія здійснилася.
Два роки тому тато і мама перейшли на мамину батьківщину, облаштували старе обійстя, тримають корову, чимале господарство. Тато, як механізатор, вже вийшов на пенсію, разом з мамою постійно допомагають і мені, і Зоряні, чим можуть, Ірині та Саші. Я ж залишилася у нашій хаті, всім, що в нас є, завдячую батькам.
13 липня наш тато буде відзначати 60-річний ювілей. Всі ми його щиро вітаємо, зичимо міцного здоров’я. Хочемо, щоб ще довго-довго жив, але трудився менше, щоб кожний день приносив йому радість, задоволення від життя. Він же у нас – найдорожчий, найкращий.
Тетяна Латюк, село Новоставці