Торгівля – її стихія

Чи мріяла Лариса Дишкант про професію продавця? Напевно. Адже недаремно після школи пішла вчитися в Хмельницьке кооперативне професійно-технічне училище, а трохи пізніше закінчила ще й Хмельницький кооперативний технікум. Свою трудову діяльність розпочала у 1983 році у Поляхівському сільському магазині. Працювала тут недовго, бо згодом її запросили у районне продоб’єднання, де запропонували роботу продавця у магазині «Хліб». Тут і проходила,так би мовити, своє бойове хрещення продавця. Старалася завжди бути ввічливою із покупцями, дотримуватися розпорядку дня, одне слово показала себе, як продавець, із найкращої сторони. Тоді й перевели Ларису вже на роботу у гастроном №1, де, відверто признається, спочатку було їй нелегко. Адже тут були різні товари, не тільки хліб. Отож, треба було запам’ятати чимало цін, слідкувати за якістю продуктів, вести їх облік. Та, найголовніше, старалася, щоб людина, яку обслуговувала, вийшла із магазину задоволеною і наступного разу знову сюди завітала.

У ці часи, маю на увазі 80-і роки, торгівля, як кажуть процвітала, була на плаву. Отож треба було добре крутитися-вертітися. Плани, соціалістичні зобов’язання…. Із всім треба було справлятися. І вона встигала. Після гастроному №1 був ще й №5. Тоді вже був чималий досвід, знання. Донині Лариса зберігає цілу купу Грамот, Подяк за сумлінну працю. І не тільки від районного, але й від обласного керівництва.
Останні 20 років Лариса працювала у барі «Свіже пиво», який відкрила під-приємець Інна Кравчук. Людина добропорядна, добросовісна, із знанням своєї справи, отож працювати з нею, каже Лариса, було дуже легко. Та через сімейні обставини, минулого року змушена була залишити роботу. Бо й здоров’я вже не те. Хоча за роботою сумує. Отож інколи підробляє продавцем у місцевого підприємця. Задоволена, що її стежиною пішла внучка Влада, яка успішно закінчила Хмельницький торгівельно-економічний коледж Київського університету.
Знають в райцентрі Ларису Дишкант і як добру привітну людину, гарну господиню, турботливу дружину, маму, бабусю.
День працівників торгівлі для Лариси – це завжди її свято. Тож хай Бог дає вам, Ларисо Олександрівно, ще чимало літ доброго здоров’я, щоб його святкувати.
Л.Білявська