Чи почула влада сільські

громади?

Робоча група з питання оптимізації шкіл, яке ініціював Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев, у п’ятницю, 12 березня, завершила громадські обговорення по 20 закладах середньої освіти, які, за намірами влади, мають бути закриті. Однак, ніде ці наміри не були сприйняті схвально. Хіба що в Карабіївській ЗОШ І-ІІ ступенів, де погодилися, щоб залишилася початкова школа.
Ще раз заявили про категоричну незгоду з планами Михайла Тененева у четвер, 11 березня, батьки, вчителі та учні Лисогірської ЗОШ І-ІІ ступенів. Бо ж приїжджали у Теофіпольську селищну раду ще 3 березня, висловлювали свій протест. На даний час у школі навчається 79 дітей з Лисогірки та села Осники Кременецького району Тернопільської області. В наступні роки спостерігається зростання мережі, у 2021-2022 році кількість учнів становитиме 82, у 2022-2023 – 86. У школі є комп’ютерний клас, в приміщенні замінені всі вікна, вхідні двері, зовсім недавно був перекритий дах, встановлений новий газовий котел. Викладання предметів ведеться педагогами-фахівцями, якість не гірша, ніж в самодостатніх школах. Тому батьки та вчителі вважають наміри закрити школу неправомірними, категорично не хочуть, щоб їх дітей довозили в іншу школу, по поганій дорозі за 9 кілометрів. Бо найкраще їм – у рідній школі. Це що – децентралізація? Це розвиток села? Це рішення з думкою та турботою про дітей та батьків? Це прогрес, чи, все ж таки, регрес та руйнування? Адже закриття школи в селі призводить до збезлюднення, зникнення села з мапи країни. Це геноцид, злочин проти власного народу.

Участь в громадському обговоренні в Лисогірці взяли депутат обласної ради від політичної партії «За конкретні справи» Віктор Лебединський, директор СТОВ «Святець» Василь Мастій, його заступник Володимир Дацюк, депутат Теофіпольської селищної ради Василь Мастій. Телесюжет про проблему був відзнятий телеканалом «Суспільне мовлення».
Керівник господарства Василь Мастій та Володимир Дацюк висловилися за збереження школи, тут навчаються діти працівників СТОВ «Святець», господарство завжди підтримувало школу, буде продовжувати це робити і надалі.
На підтримку Лисогірської ЗОШ І-ІІ ступенів виступив і Віктор Лебединський. Адже згідно постанови Міністерства освіти та науки № 137 від 19.02 2020 року школа І-ІІ ступеня, в якій навчається не менше 25 учнів, має право на отримання освітньої субвенції з державного бюджету. Попередня постанова, яка передбачала не менше 40 учнів у ЗОШ І-ІІ ступенів у 2021 році, 50 у 2022 році під тиском протестів профспілок освітян була скасована. Звісно, освітню мережу потрібно оптимізовувати, але це має бути розумне, виважене рішення. То ж одночасне закриття 20 шкіл у нашій громаді – це абсолютно абсурдне рішення. Віктор Лебединський також повідомив, що напередодні спілкувався у Хмельницькому з освітянами, фінансистами, депутатами обласної ради. До намірів Теофіпольської влади вони віднеслися вкрай скептично, такого ще ніхто ніде не робив, навряд чи це вдасться. Адже для цього потрібно придбати, за словами Михайла Тененева 10-12 автобусів. Тоді як реально за кошти обласного бюджету разом з співфінансуванням з місцевого бюджету у цьому році можна придбати лише 1-2 автобуси. Але ж нема доріг, опорні школи не готові прийняти таку кількість учнів. Крім того, буде вивільнено біля 650 працівників шкіл. Чи будуть вони трудовлаштовані? Чи будуть створені нові робочі місця? То ж бюджет селищної ради недоотримає значні кошти у вигляді ПДФО. Тому Теофіпольській селищній раді потрібно підготувати та прийняти виважену програму розвитку освітньої галузі на 5 років, погодити з обласною владою питання отримання автобусів. Що ж до спекулювання фінансовою автономією шкіл, то Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев, депутати селищної ради мають знати, що їх обрали люди для того, щоб вони служили громаді, а не робили якісь експерименти, не діяли проти громади, прикриваючись високими словами про якісний освітній простір. Тому вони повинні зробити все, аби максимально зберегти школи, зберегти наші села.
У п’ятницю, 12 березня, громадське обговорення відбулося в Гаврилівській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Кажуть, не було ще в селі такого зібрання, щоб так одностайно зійшлися люди, аби відстояти свою школу. Середня школа в Гаврилівці працює з 1952 року, з її стін вийшли тисячі випускників, які реалізували себе в дорослому житті, підтвердили здобуті в школі знання, отримавши в університетах та інститутах вищу освіту. Цей перелік випускників школи вже поважного віку досить великий. Але є і чимало молодих, які стали гордістю школи. Як доктор фізико-математичних наук, професор Кам’янець-Подільського Національного Педагогічного Університету Віталій Іванюк, кандидат екологічних наук, викладач Тернопільського Національного Педагогічного Університету Тетяна Сорока, кандидат економічних наук, викладач Київської сільськогосподарської Академії Галина Болібрух. Нещодавно, впродовж 10 років школа була пілотним закладом Міністерства освіти та науки по впровадженню електронних посібників з навчальних предметів. Адже в школі працює відомий на теренах Теофіпольщини, Хмельниччини та всієї України вчитель інформатики Олександр Пилипчук, «вчитель-методист», переможець конкурсів педагогічної майстерності «Вчитель року», володар премії Верховної Ради України для педагогічних працівників у 2019 році, обласний тренер програми Intel «Навчання для майбутнього». Його найбільше досягнення – співавторство підручників та посібників з інформатики для 5-11 класів. То ж що таке сучасні інноваційні технології, у Гаврилівській школі знають, нікому не треба про це розказувати.
Навчається у школі тепер 65 учнів, на 1 вересня 2021 року буде 71, у перший клас прийде 12 учнів. У школі працює 22 вчителів, адже 9 трудовлаштували після закриття Єлизаветпільської ЗОШ І-ІІ ступенів, Новоіванівської та Медисівської ЗОШ І ступеня. А чому зменшується учнівський контингент? Бо немає в Гаврилівці, Караїні, Медисівці та Підлісках молоді де працювати. Немає молочних ферм, свиноферм, курятника, які колись тут були. То ж масово, цілими сім’ями виїжджають на заробітки, а основному в Польщу. А нова влада, замість того, щоб створювати нові робочі місця, будувати дороги, як в Польщі, змусити всіх працювати прозоро, чесно платити податки, хоче позакривати школи.
Вислухали люди позицію Михайла Тененева: школа неперспективна, несамодостатня, дефіцит складає 1 300 000 гривень, і опалювальна система неефективна.То ж треба зважитися на такий крок, діти в Гальчинецькій школі будуть отримувати якісну освіту. Не треба триматися за старе.
Хто ж підтримав селиищного голову? Керівник відділку ТОВ «Україна-2001» Олексій Купчевич та сільський староста Юрій Мельник. Хоч мали вболівати за збереження сіл громади,за школу.
Рвалася душа у в.о. директора школи Ольги Ковальчук, адже працюють у школі подвижники, талановиті педагоги, для яких їх учні – понад усе, їх здоров’я, моральний та психологічний стан, їх безпека, формуванння гармонійно розвиненої особистості. Бо ж є п’ятеро дітей-інвалідів, 18 дітей перебувають на диспансерному обліку. Як їх можна буде перевозити в іншу школу, де вони мають бути цілий день, ще й в холодних автобусах? От нещодавно в шкільному автобусі вистрелило колесо, на щастя, все обійшлося. Не раз вчителям доводилося за свої гроші купувати запчастини, бо ж дітей на уроки треба привезти. А як було, коли з 1 січня газопостачання було припинене, хоч воду злили, у 22-градусний мороз розмерзлися батареї! Вчителі самі зібрали гроші, щоб заплатити за ремонт, все швиденько було відновлене. Але це таке, ніхто з цим не рахується, головне – діти, головне, щоб вони і надалі навчалися у рідній школі.
На захист школи виступили батьки Тамара Ліщинська, Людмила Горчилова, останній Гаврилівський сільський голова Василь Гандовський. Рішуче висловився і громадський активіст з Теофіполя Олександр Колєснік: все у людей забрали, нічого нема, все зруйнували, дороги фурами ТОВ «Україна-2001» в селах порозбивали. Платіть чесно податки, тоді на все вистачить коштів, а дітей залишіть в спокої!
Тож одностайно по завершенню обговорення батьки та вчителі винесли вердикт – школі в Гаврилівці бути!
У список закладів середньої освіти, які влада вважає неперспективними, тобто такими, які можна закрити, потрапила і Волицька ЗОШ І-ІІ ступенів. Хоч всі визнають, що це найкраща школа в громаді, адже працює в сучасному приміщенні лише 11 років. Добудувати цю школу було справою честі голови Теофіпольської райдержадміністрації, голови Теофіпольської районної ради, народного депутата України VI-VII скликань Василя Кравчука. Адже розпочинав будувати школу його батько, великий патріот Волиці , багаторічний керівник місцевого агропідприємства Петро Андрійович Кравчук.
Ось як прокоментував такі наміри нової влади Василь Кравчук, тепер директор СТОВ «Волиця»:
- З таким радикальним підходом, звісно, погодитися не можу. Це абсолютно помилковий крок, це не державницький підхід. Ясно, там, де в школі І-ІІ ступеня менше 25 дітей і 15 вчителів, треба робити висновки. А якщо в школі є 45 та більше дітей, є матеріально-технічна база, працюють творчі вчителі, таку школу категорично закривати не можна. А обов’язок влади – цю базу постійно покращувати. Те, що є школа, є село, вважаю істиною. Адже йдеться про майбутніх громадян України, маленьких дітей, які виростуть, створять молоді сім’ї, народять дітей, і не перерветься це вічне коло життя. І держава зобов’язана дбати про маленьких громадян, це не бізнес, тут не треба рахувати прибутки та збитки. Тобто, заклади освіти, охорони здоров’я, культури на селі мають бути збережені та продовжувати функціонувати. Тож моє бачення таке: треба прийняти дуже обґрунтоване рішення, і тільки там, де немає перспективи. Що ж до моєї рідної, найкращої Волицької ЗОШ І-ІІ ступенів, то вона буде працювати і надалі. І це навіть не обговорюється.
У середу, 17 березня, з 10 години ранку підсумки громадських обговорень зібралися обговорювати депутати Теофіпольської селищної ради. А на 14 годину у селищну раду викликали директорів шкіл, голів профспілкових комітетів та представників батьків, щоб і з ними обговорити питання та напрацювати проект рішення на сесію селищної ради 2 квітня.
Всі, батьки, вчителі, учні чекають виваженого, мудрого рішення. Чи почула влада сільські громади? Побачимо.
Галина Тебенько

Голові Теофіпольської селищної ради
Тененеву Михайлу Михайловичу
Шановний Михайле Михайловичу!
Ми, батьки учнів Турівської загальноосвітньої школи І – ІІ ступенів та жителі сіл Турівка та Червона Дубина, неприємно вражені та стурбовані звісткою про закриття нашої школи.
Це рішення вважаємо необдуманим та необґрунтованим. Наша школа не є критичною для закриття. Кількість учнів відповідає нормам згідно «Закону України про загальну середню освіту» .Так, у нашій школі на даний час у 2020 – 2021 навчальному році навчається 59 учнів. У 2021 – 2022 році згідно мережі школи кількість дітей збільшується.
Упродовж багатьох років ремонт у школі здійснювався за кошти батьків. Школа простора, світла, забезпечена меблями, навчальними та методичними матеріалами. Працює комп’ютерний клас, є мережа Інтернет, функціонує ряд предметних гуртків. Є гуртки художнього випилювання та настільного тенісу. Вироби наших дітей неодноразово прикрашали виставкові зали різноманітних конкурсів як в районі, так і в області.
На базі школи працюють філіали художньої та музичної шкіл. Гордістю нашої школи є народно-аматорський духовий оркестр - єдиний в громаді і один з найкращих в області. В оркестрі займається кожен другий учень школи.
Дуже образливо чути про те, що у сільських школах працюють педагоги-нефахівці. Хочемо зауважити, що у нашій школі всі вчителі працюють за фахом, мають відповідну освіту, кваліфікаційні категорії та звання.
І неважливо, чи є у школі інтерактивна дошка (а якщо діло в ній – то ми її купимо за власний кошт). Головне – це співпраця батьків, вчителів та учнів.
Ми розуміємо, що оптимізація освітньої мережі назріла вже давно. Але чи поїдуть наші діти в школу, яка відповідає сучасним освітнім стандартам? Ні! На зустрічі – обговоренні ви сказали, що жодна школа в громаді не відповідає таким стандартам.
Ми раді за Чемеровеччину. Але везти нас туди не потрібно. Ви зробіть в нашій громаді ТАКУ школу і відвезіть нас туди. Питання зніметься само по собі. А що маємо ми? Щоб 59 дітей і 13 вчителів (хоча виникає великий сумнів щодо їх працевлаштування) довезти до іншої школи, потрібно три автобуси. Або перший рейс здійснювати за 1,5 години до початку навчального процесу. А повернення додому? Дитина буде повертатися додому ввечері, а взимку – вночі.
А харчування? Коли дитина буде виходити з дому о 6.30, чи захоче вона снідати в тій порі?
А за низкою цих питань постає найголовніше: ЗДОРОВ’Я НАШИХ ДІТЕЙ! Не кожна дитина почуватиметься добре під час переїзду навіть на невеликі відстані, не говорячи вже про моральний аспект. В жодній іншій школі вона не буде почувати себе так, як в своїй рідній.
І якщо на зустрічі-обговоренні ми не викрикували, не ображали, не грубили, то це не означає, що ми дали згоду на закриття нашої школи.
І наостанок: ми вимагаємо ще раз і ще раз переглянути наміри щодо нашої школи і не робити поспішних висновків. Ми впевнені, що особисто ви та робоча група з вивчення питання оптимізації шкіл приймете правильне рішення на користь нашої громади і наших дітей. Бо головне – це думка нашої громади, безпека наших дітей. І, найголовніше, - наша школа надає якісні освітні послуги. Працюємо та будемо працювати над їх підвищенням.
Тут дуже доречне ваше ж висловлювання: «Не ламати всіх через коліно!» Тому розпочніть з наповнення бюджету селищної ради, аби вистачало коштів на створення таких шкіл, як на Чемеровечині, на підтримку сільських шкіл, на розвиток та збереження сіл.
Батьки, учні та жителі сіл Турівка та Червона Дубина

Шановна Віолето Олександрівно !
Шановні депутати Теофіпольської селищної ради !
Звертаються до вас батьки учнів Строковецької ЗОШ І-ІІ ступенів з проханням розглянути доцільність припинення діяльності школи.
Наші 46 дітей навчаються в Строковецькій школі з великим задоволенням. Педколектив створив всі умови для рівноцінного доступу для одержання освіти всім категоріям дітей. Здійснюється триразове харчування дітей, які підвозяться за рахунок батьків. При школі діє філіал дитячої художньої школи, на належному рівні проводяться спортивні спартакіади, працює гурток «Ляльковий театр», що забезпечують різносторонній розвиток дитини. Протягом останніх 10 років на рахунку школи є чимало здобутків, є перемоги і переможці.
Випускники нашої школи є в різних куточках країни і про них маємо гарні відгуки. Бо ж мають високий інтелект і займають посади, які потребують відповідальності і якості знань. Зокрема, це Василь Птащук – начальник Хмельницького районного управління поліції, Андрій Ніпатрук – завідуючий хірургічним відділенням Могилянської міської лікарні (Білорусія), Павло Гладищук – директор Теофіпольського ПАПЛ, Василь Баранюк – провідний спеціаліст Хмельницького КРУ, та багато інших.
Приміщення школи збудоване в 1974 році. До цього часу – це зразкова будівля: перекритий дах, пластикові вікна, твердопаливний котел, прекрасна спортивна зала, це затишок і спокій в класних кімнатах.
Кажуть, все в країні, тобто зміни - робляться на краще, для благо дитини. Благо для наших дітей ми бачимо саме тут. Вони відчувають себе повноправними господарями своєї долі. Разом з освітою отримують виховання справжнього українця. Не аніматори, а самі наші діти є організаторами і учасниками новорічних свят, виховних заходів.
Мікрорайон школи: с. Троянівка, с. Заруддя, с. Лідихівка, с. Строки, завжди було в класах по 20 і більше дітей. Оскільки школа дає учням дев’ятирічну освіту, далі продовжують навчання у селищі цукрового заводу у Теофіпольській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2. Але до 2017 року туди діти добиралися самі. Переломний 2017 рік зробив свій вибір. З незрозумілих причин, (бо діти з Турівки, Данилівки, Денисівки до цього часу добираються самі, хто чим), забрав з собою дітей нашого мікрорайону і 30 дітей вже 4 роки курсують в школу №2. Це їх вибір. Але, якби автобус був з Волиці, Турівки, Волице-Польової, Михиринець , то не знаємо, чи лишилися б учні в тих школах.
Зверталися ми з проханням до голови Теофіпольської селищної ради. Нас вислухали і дали зрозуміти , що ми не знаємо, де нашим дітям буде краще. Здивувало і те, що ніхто не захотів подивитися і переконатися, в яких умовах діти навчаються в школі, як їм тут і чого вони бажають.
Нам наголошують, що матеріальна база школи не відповідає вимогам, але ж така ситуація в кожній школі району. Проте з інтересами батьків, думкою жителів цих сіл потрібно рахуватись. Ми є свідками закритих шкіл в Лідихівці, Троянівці, Олійниках.
Це важкий біль для нас. Ніякі переконання не можуть заспокоїти.
Чому відмовили в підвозі дітей з Олійник? Бо не наш мікрорайон? А школа №2 для 1-4 класів - той мікрорайон? Ви перечите самі собі.
Просимо допомоги, розуміння, мудрого рішення.
Батьки учнів Строковецької ЗОШ І-ІІ ступенів