А минуло вже десять років
14 січня 2010 року у Волиці відбулося відкриття нового сучасного приміщення Волицької ЗОШ І-ІІ ступенів. З того дня 92 волицьких школярів стали навчатися у новій чудовій школі – з світлими класними кімнатами, зручними меблями, спортивною та актовою залами, лінгафонним та комп’ютерним класами, їдальнею та майстернею. Стала школа справжньою окрасою-перлиною села. Розпочав будівництво школи ще у 1991 році тодішній голова місцевого колгоспу Петро Андрійович Кравчук, великий патріот Волиці та Волиці-Польової, адже до того вже збудував дитячий садок у Волиці, середню школу у Волиці-Польовій. А продовжив справу свого батька, посприяв завершенню будівництва, яке розтягнулося на довгих 18 років, його син Василь Петрович Кравчук. Адже задля цього пішов у політику, був головою Теофіпольської райдержадміністрації, головою Теофіпольської районної ради, народним депутатом України VI –VII скликань.
З того часу минуло вже десять років. То ж з нагоди такої гарної події у Волицькій ЗОШ І-ІІ ступенів відбулися зворушливі урочистості.
Вчителі та учні підготували прекрасний захід, то ж всі, хто завітав цього дня до школи, отримали задоволення та насолоду. А прийшли жителі села, випускники школи, батьки учнів. Були і почесні гості –Волицький сільський голова Василь Гуральник, вчителі- пенсіонери, колишні директори Лідія Романюк, Володимира Осецька, Юлія Романюк, вчителька початкових класів Ганна Гуральник. А з району приїхали головний спеціаліст відділу освіти Галина Лірук та методист методичного кабінету Леонід Триндюк, виступили з промовами, привезли подарунки.
Чудово провели захід ведучі вчителі Світлана Коцюб’юк та Тетяна Ящук, дев’ятикласниця Ангеліна Томчук та випускниця школи Ліза Гуральник. Всі разом подивилися відеофільм про відкриття нового приміщення школи.
Здається, це було зовсім недавно, а як швидко збіг час. Привітання від Василя Кравчука, тепер директора СТОВ «Волиця» зачитала директор школи Галина Гуральник. Залишається Василь Петрович вірним своїй позиції – у селі має бути школа, її господарство підтримувало та буде підтримувати. А село має розквітати.
Петро Андрійович Кравчук. Фото 2010 року
Історію про те, як зародився задум про будівництво нового приміщення школи, замість старого, глиняного, переповіла Лідія Сергіївна Романюк, дружина Петра Андрійовича, мама Василя Петровича. Не все було так просто, до реалізації цього проекту треба було докласти багато зусиль на всіх рівнях.
А про історію школи у Волиці розказав у своєму виступі заступник голови сільської ветеранської організації Володимир По-ліщук, адже школі вже йде 131-ий рік.
Коли десять років тому відкривалося нове приміщення школи, директором була Юлія Романюк. То ж щиро дякувала вчителям, технічному персоналу, батькам учнів, які дуже багато зробили для того, щоб школа відкрилася. А далі ще власними зусиллями відкрили медичний кабінет, завгосп Леонід Романюк змурував погреб, загородили і спортивний майданчик. Не було ж ніяких інструментів, а треба було мати і дрельку, і болгарку, і драбину. То ж прибиральниці збирали макулатуру, щоб виручити хоч якісь кошти та купити вкрай необхідне.
Було ще багато прекрасних миттєвостей – звучали пісні у виконанні учнів та вчителів, ветерана господарства Петра Манчевського, вокального ансамблю сільського будинку культури, випускниці школи Яни Солончук. А ще всіх вразило вітальне слово Оксани Мельник, студентки Хмельницького медичного коледжу. Адже отримала у школі дівчина добрі знання, сформувалася як особистість.
А на завершення урочистостей вчителі та учні виконали гімн школи. Прозвучав він як заключний життєстверджуючий акцент, аби і надалі жила рідна Волицька школа, об’єднувала громаду, аби в її стінах не стихав веселий дитячий гамір.
А.Джус
