Погода
Теофіполь

вологість:

тиск:

вітер:

Погода на 10 днів від sinoptik.ua

Категорія: № 10 від 11.03.2021 року

Ви, головне,


себе не


обманіть

«Влада» за видатним філософом Максом Вебером – «це можливість нав’язувати свою волю іншим людям, навіть усупереч  їх опору». Так, правова держава – це  не лише права громадян та обов’язки державних інституцій щодо їх дотримання. Це також і постійне розуміння того, що кожен із нас повинен дотримуватись усіх вимог закону, незалежно від того, подобаються вони нам особисто чи ні, вигідні чи заважають. У правовій державі ми можемо звернутися до суду та вимагати виконання законів, але, ще раз повторюю, у правовій державі, так що це аж ніяк не стосується нас з вами.

В Україні, де правила існують для того, щоб їх порушувати, а Закони приймають для того щоб потім постійно вносити до них зміни, «політична доцільність» є сильнішою за правила та процедури. А будь-які «потрібні» рішення місцевої влади – можна протягнути поза формальними процедурами в непрозорий спосіб. В цьому ми вже могли переконатись при визначені меж старостатів та призначенні старост.
Хоч президент і говорить, що представникам влади завжди доведеться враховувати, що останнє слово буде не за ними, а за суспільством – насправді не спрацьовує.

Категорія: № 10 від 11.03.2021 року

До редакції надійшли звернення жителів  села Коров’є, вчителів,  батьків учнів Коров’єнської  гімназії,  яку влада  хоче закрити. Про свою  рішучу незгоду з  такими намірами заявили  і під час громадських  слухань 4 березня.  Переконані, заклад  має  право функціонувати і надалі, бо ж надає своїм учням якісні освітні послуги.

Ми, жителі села Коров’є, що на Теофіпольщині, закликаємо владу громади відповідальніше ставитись до проблем, які вона сама створює в селі.
Наше село має віковічну історію. Перша згадка про нього, як підказує Вікепедія, відбулася в 15 столітті. За всю історію існування назва села теж мінялася. Якщо вважати, що село – це частина «кревного» майна князя литовського Вітовта, яке він подарував своєму племіннику, то про етимологію назви села можна посперечатися, аби село не називалось на російський манер. Але мова не про те.
Людей цікавить, чому таке недбало байдуже є ставлення влади до села і до людей в селі.

Категорія: № 10 від 11.03.2021 року

Коли ви вже


насититесь, панове?

Ми знову напередодні ювілейної дати. Цього разу – 30-річчя суверенності й незалежності нашої України. Отут, за давньою хорошою традицією годилося б похвалитися чимось приємним, що радує душу. Але, на превеликий жаль, мажорний настрій зовсім недоречний. Бо нас нещадно грабують. Причому ті, хто мав би дбати про свою багатомільйонну челядь, яка зі своїх злиденних доходів їх утримує. Йдеться про наших владців, державних мужів та іже з ними. Йдеться передусім про тарифний геноцид, який влада влаштувала для українців. І це попри те, що гарант нашої Конституції, тобто президент в грудні 2019 року твердо пообіцяв наполовину знизити тарифи на опалення.
Насправді ж усе вийшло навпаки, бо маємо зростання тарифів не тільки на тепло, але й на всі інші послуги. Так, в 1, 6 рази подорожчала доставка голубого палива, НКРЕП затвердила нові, вищі на 5-49 % тарифи на централізоване опалення для 23 виробників тепла. На 10-22 відсотки більше доведеться платити за водопостачання та водовідведення.
А чому, питається, це розуміється як геноцид? Та тому, що підвищення тарифів під час пандемії корона- вірусу – це злочин. Жодна країна світу не збільшила комірне. Навіть навпаки. Скажімо, в Ізраїлі ціни на електроенергію зменшили, тоді, як уряд скасував пільговий тариф – 0,9 гривні за перших 100 кіловат-годин. Із 1 січня встановлено фіксовану ціну для побутових споживачів. І це ще не все. Із 1 квітня нас чекає вже не 1, 68 грн, а при споживанні за місяць 300 кіловат платитимемо 3, 42.

Категорія: № 10 від 11.03.2021 року

Рішення має бути на користь


громади

Як відомо, Теофіпольський селищний голова Михайло Тененев (незважаючи на передвиборчі обіцянки) ініціював жорстку оптимізацію існуючої мережі шкільних закладів. Тобто, з 30 шкіл має залишитися лише 10. Для цього на сесії селищної ради 26 лютого створили робочу групу з вивчення цього питання, розробили графік громадських обговорень по кожній школі. Робоча група виїжджала, відбувалися дискусії. Михайло Тененев та члени групи озвучували свою позицію, батьки та вчителі засвідчували свою. У четвер та п’ятницю, 11-12 березня, робоча група завершує свою роботу, залишилося побувати у Мар’янівській ЗОШ І ступеня, Лисогірській, Кунчанській ЗОШ І-ІІ ступенів, Човгузівській гімназії, Гаврилівській та Гальчинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів.
Практично в більшості шкіл ні батьки, ні вчителі не могли погодитися з перспективою повного закриття їх шкіл, рішуче висловлювалися за захист подальшого функціонування своїх закладів. Бо ж аргументи на користь закриття вважають суцільними маніпуляціями та спекуляціями, спрямованими на знищення сіл громади.

Категорія: № 10 від 11.03.2021 року

СТАРОКОСТЯНТИНІВСЬКИЙ 

 

УКРІПРАЙОН

Частина 3
Напевно багато з вас бачили, проїжджаючи дорогами Хмельниччини, великі сірі громади недобудованих бетонних споруд. Це залишки лінії старих укріпрайонів, які будувались тут напередодні Другої світової війни. Потужна лінія укріплень від Дністра до боліт Полісся повинна була стримати ворожу навалу по лінії старого радянського кордону. Продовжуємо розказувати історію цього нереалізованого проекту.
Розвиток бойових дій на Південно-Західному фронті в останні дні червня призвів до різкого погіршення. Не отримавши відчутних результатів в контрударах механізованими корпусами, керівництво фронту прийняло рішення про перехід до створення оборони по лінії старого кордону. У повітрі витала ідея про відхід на «старі укріпрайони».
У всіх розмовах відчувалася думка: прикордонний бій програно, треба відводити війська на лінію старих УРів. Але прямо це ніхто не наважувався висловити».

Категорія: № 9 від 4.03.2021 року

Два крила щастя

 

Наталії Лебідь

Свою трудову діяльність начальник управління соціального захисту населення Теофіпольської райдержадміністрації, а тепер відділу управління соціального захисту населення Хмельницької райдержадміністрації Наталія Лебідь присвятила захисту найвразливіших верств нашого краю – малозабезпечених сімей, пенсіонерів, інвалідів, дітей-інвалідів, дітей-сиріт та напівсирот. Людей, які потребують підтримки держави, а найбільше – розуміння своїх проблем, людяного ставлення, поваги та тепла.
- У цій сфері я працюю вже 26 років, - каже, - у роботі завжди керуюсь такими принципами, вимагаю такого ж від своїх підлеглих. Треба спокійно розібратися в ситуації, знайти вихід та вирішити проблему на користь людини. Тепер, коли завершилася реформа децентралізації, наша структура залишилася чи не єдиним органом державної влади у Теофіпольській громаді. Всі питання соціального захисту залишилися в нашій компетенції, хоч нас залишилося лише 8 працівників. Та ми справляємося, маємо роботу, трудимося для людей.

Категорія: № 9 від 4.03.2021 року

 

Передвиборчі обіцянки


треба виконувати

Третього березня минуло три місяці, як на теренах громади запрацюювала нова влада - Теофіпольська селищна рада на чолі з її головою Михайлом Тененевим. Майже 100 днів. Тож вже можливо робити перші висновки, аналізувати виконання передвиборчих обіцянок, константувати напрацюванння з пріоритетних напрямків роботи, вирішення життєво важливих проблем громади, які вже мають бути. Про все це розмовляємо з Теофіпольським селищним головою Михайлом Тененевим.
Як почуваєте себе на посаді, чи маєте задоволення від цієї роботи, від свого нового статусу?
- Я був палким прихильником проведення реформи децентралізації у нашому районі, працював над створенням об’єднаної територіальної громади ще у 2018 році. Бо, однозначно, це утвердження європейських стандартів, це підвищення якості життя. Це європейський вектор розвитку. Мені шкода, що так не сталося, адже був втрачений час, втрачені значні кошти, які б могла отримати утворена громада на розвиток з державного бюджету. Тож ще в березні 2020 року я прийняв рішення про те, що моя робота у ПАТ «Теофіпольський цукровий завод» завершується, що буду йти на вибори. Я відвідував ОТГ, які вже діяли, у яких вже були здобутки, і мав чіткий план дій, як працювати над створенням успішної громади. Це був мій усвідомлений вибір, тому відчуваю велику відповідальність, це величезне навантаження, постійна напружена робота, спілкування з людьми. А ще доводиться зустрічатися з масою бюрократичних моментів при вирішенні важливих питань, при тому, що вони забирають дуже багато часу. Але ми вже завершили формування апарату селищної ради та виконавчого комітету, відділи запрацювали, впевнений, це буде командна, злагоджена робота. Тому вірю у наш успіх. А своїм здобутком вже вважаю створення на території громади інтернет-простору, адже інформація править світом, майбутнє – суцільною за цифровізацією. В результаті проведення відповідної роботи з провайдерами, були створені конкурентні умови, в результаті чого наші люди отримали значне здешевлення підключення та абонплати і всі населені пункти громади до кінця 2020року отримали швидкісний оптоволоконний інтернет. Без нього вже не можна уявити своє життя.

Категорія: № 9 від 4.03.2021 року

Школа в Шибені


має бути

Як грім серед білого дня, сколихнула Шибену інформація про наміри Теофіпольської селищної ради повністю закрити Шибенську ЗОШ І-ІІІ ступенів. Бо ж малокомплектна, неперспективна. Тому 78 учнів школи будуть навчатися в Гальчинецькій ЗОШ І-ІІІ ступенів.
У четвер, 25 лютого, адміністрація школи провела батьківські збори. Бо ж ні батьки, ні вчителі, ні учні не могли погодитися з таким розвитком подій. Середня школа в Шибені існує з 1946 року. Освіту тут здобували учні з навколишніх сіл – Улянового, Гальчинець, Колісця, Ільковець, Воронівець, Немиринець, Щаснівки, Білозірки. Навчання проводилося в дві зміни, учнів було до 400, всі вчителі були справжніми професіоналами, зі стін школи вийшли майбутні лікарі, педагоги, військові, бухгалтери, науковці, агрономи, інженери, робітники, механізатори, будівельники, колгоспники. Всі знайшли своє місце в житті, а рідна школа назавжди залишилася в їхніх серцях невгасимим вогником.
Ішов час, у 1976 році було збудоване нове приміщення школи. Кількість учнів щороку зменшувалася, бо молодь з сіл виїжджала, середні школи відкрилися в Гальчинцях та Воронівцях. Бо ж держава взяла курс на розвиток українського села. Та з здобуттям Незалежності в Україні різко погіршилася демографічна ситуація. Адже руйнівні процеси, які відбувалися в країні на користь новоявлених олігархів – приватизація державних підприємств та земельна реформа – найсильніше відобразилися на селі. З руйнуванням колективних господарств люди масово втратили роботу, підприємництвом зайнялися одиниці. Тож перед сільськими жителями, аби вижити, постав вибір – тримати худобу або виїжджати на заробітки. Українське село продовжувало занепадати, людей ставало менше, більше ставало пусток, закривалися школи, дитячі садки, медичні пункти. Бо ж, виходить, владі не треба сіл, треба лише землю.

  • Ви тут: 
  • Головна