Погода

Четвертий рік триває повномасштабна агресія російської федерації проти нашої незалежної України, і четвертий рік в країні спостерігається потужний волонтерський рух українців на підтримку героїчних Збройних Сил України. І коли бійці кажуть, що все тримається на волонтерах, то це чиста правда. Бо на передовій треба все – від смачної домашньої їжі, авто, РЕБів, дронів, детекторів дронів, старлінків,  маскувальних сіток, портативних зарядних станцій, генераторів і багато чого іншого. І звичайні люди, щирі українці у селах, селищах, містечках та містах гуртуються та виконують запити військових.

Отож, з нагоди Міжнародного Дня волонтера знову відзначаємо жителів Святця, які четвертий рік самоорганізовуються, збирають овочі, відправляють посилки бійцям-землякам, проводять благодійні ярмарки, збирають кошти чи долучаються до зборів на закупівлю спорядження та спеціального обладнання, збирають одяг для поранених бійців у госпіталях, відгукуються на заклики Святецького старостату; і, звісно, відзначаємо «Святецьких волонтерочок», які четвертий рік невтомно в’яжуть маскувальні сітки, такі потрібні на фронті.

З 2 лютого 2024 року наша газета чи не у кожному номері друкує повідомлення про Наталію Гонюк, очільницю волонтерської групи Новоставці-Кривовілька. Яка організовує приготування домашніх страв для бійців-земляків і не тільки, разом з подругами та активістами Гуманітарного штабу Теофіпольщини Анатолієм Козаком, Василем Гандовським та Миколою Тимощуком постійно відправляє посилки бійцям у зону бойових дій; виконує запити військових, організовує збори коштів, закупівлю того, про що просять військові; звертається, спілкується з багатьма людьми, до неї пишуть, телефонують бійці, друзі-волонтери. Тож працює в дуже напруженому ритмі – і на роботі справляється, вона медична сестра з дієтичного харчування Теофіпольського ліцею № 3; і виконує величезний обсяг безкорисливої волонтерської діяльності. Хоч людина вона дуже скромна, завжди каже – «пишіть про моїх дівчат та Юлія Григоровича», настав час написати і  про її історію – історію невтомності та незламності.

   Мені ніколи й на думку не спадало, що на старості своїх літ  доведеться бути переселенкою в рідній Україні. Та не тільки я, а й разом зі мною мої діти і внуки.  З неблизького за відстанню Донбасу  ми опинилися  аж на Поділлі – в селищі Теофіполь. Щоправда, прийняли нас тут чемно, гостинно. Наприклад,  молодий чоловік,  недавній фронтовик ЗСУ, захисник Бахмута  Вадим П. запропонував нам у Теофіполі трикімнатну умебльовану  квартиру з належними  комунально-побутовими зручностями. Це дуже важливо, бо в нашому сімействі є особа з  вродженою хворобою.  Словом, прижились ми тут непогано, маючи вже доброзичливих сусідів, знайомих.

  

Коли у селі є не один, а два волонтерських осередки, це чудово. Бо вони зможуть більше підтримувати бійців-земляків,  більше надавати їм допомоги, і не тільки їм. Це про волонтерський осередок з Новоставець, який організувала мама захисника Оксана Таранська. Працює він вже другий рік, протягом цього часу були відправлені сотні посилок у більше 30 бригад.

Продовжують невтомно працювати волонтери Гуманітарного штабу Теофіпольщини, бо  їх підтримка постійно потрібна нашим бійцям-землякам. Так, минулого тижня зі складу штабу завантажили продуктами автівку з ПП «Добрий хліб» - каші з м’ясом, салати, консервацію,  квасину, сальну намазку, вермішель, супи швидкого приготування,  картоплю та цибулю. А наступного дня, у четвер, перевантажили все це у бойове авто, до придбання якого долучився депутат Хмельницької обласної ради, відомий волонтер Віктор Лебединський. І відправився цей бойовий автомобіль разом з гостинцями для бійців на схід, в зону бойових дій.